LITMIR.BIZ

Скачать книгу

скрізь нас молотять, аж пір’я летить. Тому й мене до війська призивають. Я ж вам тільки вчора читав у газеті, що над нашою дорогою батьківщиною нависли якісь хмари.

      – Таж ви, паночку, неспроможні тепер і пальцем поворухнути.

      – Це дурниця, пані Міллерова, поїду на війну в візочку. Знаєте того кондитера, за рогом? У нього такий візок є. Він колись у ньому возив провітрюватись свого кульгавого шкарбуна-дідуся. Ви, пані Міллерова, на тому візку й доставите мене до війська. Пані Міллерова заплакала.

      – Чи ж не побігти мені, ласкавий пане, по лікаря?

      – Нікуди ви, пані Міллерова, не підете, я хоч і хворий на ноги, проте чим я не гарматне м’ясо? А в таку пору, коли Австрії не до танців, кожен каліка повинен бути на своєму посту. Не хвилюйтесь і варіть собі каву далі.

      І в той час, як пані Міллерова, заплакана й схвильована, цідила каву, бравий вояк Швейк, лежачи в ліжку, співав:

      Генерал Віндішгрец і чини бувалі[64]

      До схід сонця ранесенько битву розпочали.

      Гоп-гоп-гоп!

      Битву розпочали, вигукнули: «Браття,

      Поможи нам, Матір Божа, і Святе розп’яття!»

      Гоп-гоп-гоп!

      Перелякана пані Міллерова, вражена жахливою бойовою піснею, забула про каву й, тіпаючись усім тілом, із острахом дослухалась, як бравий вояк Швейк співає далі, лежачи в постелі:

      Ой веди нас, Матір Божа, на чотири мости.

      Побудуй собі, П’ємонте[65], могутні форпости!

      Гоп-гоп-гоп!

      Була битва, та жахлива біля Сольферіно,[66]

      Там лилися річки крові по самe коліно.

      Гоп-гоп-гоп!

      По коліна крові, і м’яса не тонко,

      Воювали хлопці з десятого полку.

      Гоп-гоп-гоп!

      Не бійтеся, хлопці, злиднів у дорозі,

      Там везуть за вами грошики на возі.

      Гоп-гоп-гоп!

      – Заради Бога, ласкавий пане, я вас благаю, – почулося з кухні жалісне хлипання, але Швейк до кінця проспівав свою бойову пісню:

      Ой на возі гроші, а їсти – в повозці;

      Хто щасливіший у світі, як ті наші хлопці?

      Гоп-гоп-гоп!

      Пані Міллерова метнулася до дверей та побігла по лікарів. Повернулася вона за годину. Швейк тим часом задрімав.

      Раптом його збудив якийсь опасистий добродій. З хвилину він тримав руку на Швейковому лобі й говорив:

      – Не бійтеся, я лікар Павек із Віноград, дайте руку, а цей термометр покладіть під пахву. Гаразд. Покажіть язик, висуньте його, ще більше, так його й тримайте. Від чого померли ваші батько й мати?

      І ось тоді, коли Відень пнувся із шкіри, щоб усі народи Австро-Угорщини подавали приклади беззастережної вірності й любові, лікар Павек прописав пацієнтові проти його патріотичного запалу бром, порадивши відважному й бравому воякові Швейку не думати про військо.

      – Лежіть рівно й не хвилюйтесь. Я завтра навідаюся знову.

      Наступного

Скачать книгу