LITMIR.BIZ

Скачать книгу

сирітський тварині виливала. А мачуха була така лиха, що й за пса її не мала, знущалася, як лише могла.

      Одного разу каже Марійці:

      – Ти, неробо, лише мій хліб їси, а робити нічого не хочеш. Поженеш нині корову пасти, то маєш на пасовищі виткати мені з павутини звій білого полотна. Як не витчеш, то не вертайся до хати.

      Сіла Марійка на пасовищі й плаче. А корова підійшла і людським голосом питає:

      – Чого ти плачеш, Марійко? – Та як мені не плакати, коли мачуха наказала виткати з павутини звій білого полотна, а я не вмію ткати.

      – Не плач. Подивися краще мені в ліве вухо та й візьми, що треба.

      Пригнала дівчина корову з пасовища, поклала полотно на стіл, а сама лягла спати.

      Здивувалася мачуха, де вона таке біленьке полотно дістала. Другого дня каже:

      – Не забудь мені, лежибоко, принести нині синього шовку. Як не принесеш, то й ночувати не приходь.

      Втекла би Марійка від злої мачухи, але жаль їй корови. Сіла на пасовищі та й гризеться, що тепер робити.

      – Чого журишся, Марійко? – питає корова.

      – Та як не журитися, коли мачуха наказала принести звій синього шовку, а де я його візьму?

      – Не гризися. Подивися мені в праве вухо і візьми собі, що треба.

      Прийшла ввечері мачуха, а шовк на столі. Дивується, як Марійка виконує всі її забаганки. На другий день відправляє дівчину на пасовище з коровою, і каже принести звій червоного оксамиту.

      Не знала Марійка, що зла мачуха прийшла вслід за нею аж на пасовище, сидить за кущем і слухає, про що вона з коровою розмовляє.

      Пригнала ввечері корову додому, а мачуха каже:

      – Завтра будемо твою корову різати, бо вона мало молока дає.

      Вибігла Марійка надвір і так заплакала, що аж небо засмутилося. Але бачить – йде незнайомий дідок.

      – Чого ти, дівчино, плачеш? – питає.

      – Та як мені, бідній сироті, не плакати? Нікого я не маю, лише корову, і ту мачуха хоче зарізати.

      – Не плач, сирітко, бо сльози не поможуть. Як заріжуть корову і будуть кості розбирати, візьми кісточку і посади в грядку.

      Зробила Марійка, як дід казав. На другий день серед города з кісточки виросла прекрасна яблуня, одразу зацвіла, а на третій – зродила золоті яблука.

      Хто чужий надійде, хоче яблуко зірвати, а вона гілля підніме догори і не дається. Лише підійде Марійка, і всі гілки нахиляються, аби вона зірвала золоте яблуко.

      Над’їхав вродливий хлопець, а сирота під яблунею. Хотів зірвати золоте яблуко, але яблуня гілля підняла догори, і побачив під ними Марійку. Так сподобалася йому, що каже:

      – Якби ти хотіла, я б оженився з тобою.

      Марійці теж дуже сподобався цей хлопець і каже:

      – Дай, яблуне, йому яблуко.

      Яблуня вкрила їх гіллям, і обоє стали обривати золоті яблука. Як обірвали всі до одного, хлопець взяв її на бричку і повіз до себе додому.

      А на другий день побачили на своїм городі яблуню. То вона вночі перейшла вслід за Марійкою. Ще довго там росла і родила золоті яблука. Може, і тепер родить, якщо вони ще живуть.

      Зачарований хлопець

      Був

Скачать книгу