LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Бувай, Мілоше… До В’яноце не так вже й далеко… Не забудь купити своїм спиногризам дарчеків на свято…

      Розгублений «пончик», забувши про чергу, затиснув у кулаку зім’ятий папірець у той час, як чорний, натертий до лиску «мерседес» покидав митний простір.

      Від’їхавши на безпечну відстань, Іван пригальмував на узбіччі. Розщібнув пас безпеки і вийшов з машини. Кишеня його штанів ледь помітно відстовбурчувалась і, запхавши туди руку, напорпав небезпечну забавку. На превеликий братовий подив повертів її у руці і, не роздумовуючи, закинув у «бардачок». Німе запитання у переляканих Славчикових очах вимагало пояснення.

      – А що, якби знайшли?!

      – Не будь наївним, брате. Таких, як ми, не обшуковують… Обшуковують тих, що попід спідницю кілька пачок «Мальборо» ховають. Оце для них – справжня контрабанда… А це хіба контрабанда? Це так… Дитяча забавка.

      Та Славчик не заспокоювався і очікував детальнішого пояснення.

      – Це, припустимо, зрозуміло… Але навіщо нам ота забавка? Невже не можна інакше?

      – Не дрейф, це нам – ні до чого… Один приятель у Празі просив роздобути. А я ось забув переховати… Сиджу в машині і думаю – що мені так поміж ногами тисне? Начебто й митники – не жіночої статі… А то, виявляється, звичайнісіньке залізо!!!