Без козиря (збірник) - Петро Панч Історія України в романах

Скачать книгу

агітації. А тепер ще треба, щоб шахти стали. Чуєте, товариші шахтарі? Та проти такої сили не те що триста тисяч окупантів, а й удвоє більше нічого не вдіють! Навіть коли й зламають страйк залізничників, усе одно паровози без вугілля не поїдуть. А не поїдуть паровози – не вивезуть хліба, лісу, руди. От як одне за друге чіпляється.

      А через кілька днів по тому в камері з'явилися і залізничники. Один був машиніст, другий – слюсар із депо, а третій – мастильник. Їх зустріли як героїв.

      – Держитесь, товариші?

      – Забастовка росте?

      – Всі вже залізниці України стали! – сказав машиніст.

      – Ура! ура! – закричали в'язні.

      – Качати залізничників!

      Дехто взявся за машиніста, але він болісно крякнув і сказав:

      – Мене вже і без вас покачали гайдамаки, аж дихнути не можу.

      – Дома взяли, чи як?

      – Облаву на Чечелівці зробили. Більше тисячі робітників затримали. А в німецького офіцера і список уже був. Декого провели під конвоєм до паровозів, а нас оце сюди.

      – Ми тут довго не засидимось, – вставив мастильник, – нашого брата в концентраційні табори відсилають, аж у Білу на Підляшші.

      – Що ще нового на волі? – спитав Байда.

      – Де та воля, товаришу? Вся Україна тепер стала тюрмою. А ви чи не шахтар, бува?

      – Вгадав!

      – Ну то вам цікаво почути: по всьому Донбасу й Криворіжжю забастовки почались.

      – Неначе підслухали тебе, товаришу Троян! – з захопленням вигукнув Карбований.

      – Бо один центр керує, – відказав Троян. – Товариш Ленін думає не тільки за Росію, а за всіх трудящих.

      – Це правильно, товаришу, якби не допомогли петроградські робітники, може б, німецькі окупанти вже й зламали залізничників.

      – Про яку допомогу кажете?

      – Шкода, не захопив відозви.

      – А я приховав, – сказав слюсар депо і витяг із кепки клаптик паперу.

      – Та ти своїми словами!

      – А навіщо мені вигадувати? Нате читайте.

      – Це від Петроградського комітету РКП(б), – сказав Троян, взявши відозву до своїх рук. – Про страйк залізничників. – Він пробіг очима перші рядки, потім підвищив голос: «…Хто може, хто повинен прийти їм на допомогу? Ми, їхні брати по боротьбі – російські пролетарі і в першу чергу передовий загін робітників Росії – революційний пролетаріат Петрограда… Нехай кожен пітерський робітник, робітниця, матрос, червоноармієць принесе свою лепту на велику справу визволення українських братів, що страждають у капіталістичному рабстві!»

      – Ну, товариші, – сказав Троян, піднявши голову, – чули? «Брати по боротьбі – російські пролетарі!» З такими братами нас ніяка сила ніколи не зламає!

      Чекали на сигнал

      Назад до Калинівки Гордій Байда повернувся, коли вже надворі стояли холодні, прозорі дні й темні осінні ночі. За цей час його дружина Харита ще більше висохла і почорніла. Вперше за останні роки тепле, ніжне почуття прокинулося в його серці:

      – Покріпись, старенька, чув, недовго вже їм верховодити. Погано ти, Ільку, матір

Скачать книгу