Мрія метелика - Лия Щеглова

Скачать книгу

раді. І це все лише на другому місяці роботи. Мою завзятість помітило керівництво. Наступного дня після вдалої презентації я стояла в кабінеті директора.

      – Подовжуйте в тому ж руслі й за півроку ви отримаєте значне підвищення, – відверто пообіцяв мені Антон Максимович.

      Це була гарна обіцянка. Враховуючи й те, що, згідно з умовами, мені як розробниці та авторці проекту належав відсоток від прибутку. Звісно, якщо він буде, той прибуток. Радіти б успіхам, а я наче прибита весь час.

      Невже я не потрібна йому більше ніж на вихідні?

      Скільки часу це триватиме?

      Чим завершиться?

      Якщо я не потрібна йому решту часу, він не покличе мене одружуватися.

      А чи цього я прагну?

      Будь-яка нормальна дівчина прагне одруження.

      Нормальна, а не божевільна!

      Я не знаю, чого я прагну.

      «Сексу», – відповів би він і мав би безсумнівно рацію.

* * *

      Мама тривалий час мовчки дивилася на те, що зі мною коїться. Згодом почала приводити до тями. Закінчувалося це кожного разу однаково: сваркою. Хто-хто, а вона мусить мене розуміти! Сама ж знає, що воно таке, на власній шкірі відчула! Одного разу я не стрималася й пішла з дому. Вешталася парком, спостерігала веселощі інших. Усілася на лавку, ту саму, на якій колись сиділи з ним. Спересердя я геть забула, що гаманець залишила на столі в кімнаті. У кишенях знайшлося лише кілька гривень. Тож я не могла навіть у кав’ярню зайти. Крутила в руках телефон, найбільше жадала, щоб він подзвонив мені саме зараз, попри те, що сьогодні не п’ятниця.

      Дива не сталося. Тоді майнула думка зателефонувати йому самій. Досі я жодного разу не робила цього. Завжди він вирішував, коли й де ми зустрічаємось. Якийсь час я вагалася, та все ж наважилась і натиснула кнопку виклику. Думала вже, що він так і не візьме слухавки. Та ні, він прийняв виклик.

      – Мала, ти телефонуєш мені в роумінгу. Щось термінове?

      Що я мала сказати? Що над усе волію зустрітися з ним просто зараз, відчути його обійми, пестощі, побути разом, відчути смак його шкіри та навіть просто поспілкуватися?

      – Ні, – відказую, – не термінове. Вибач.

      «Я просто скучила. До нестями. Хочу тебе бачити. Мені дуже самотньо…» – додаю це подумки, тільки для себе. У мені розливається розчарування.

      Здається, він навіть щось відповідає на моє «вибач, не термінове». Та я розумію, що не отримаю бажаного, тож і говорити нема про що. Кладу слухавку. По щоках течуть сльози. А слідом приходить SMS про те, що на моєму рахунку залишилося шістдесят дев’ять копійок.

      Чорт забирай його разом із роумінгом! Міг би принаймні попередити, що за кордон виїжджає! Я щойно поповнювала рахунок!

      Невже він кожного разу приїздить заради мене з-за кордону? Це б мало мене втішити.

      Не втішає.

      На тій лавці я просиділа до глупої ночі. Завершилося все тим, що до мене підійшов патруль.

      – Чи все у вас гаразд? Можна переглянути ваші документи?

      У мене все гаразд, лише з матір’ю посварилася через те, що коханця маю. Показую їм

Скачать книгу