LITMIR.BIZ

Скачать книгу

у нього ледь здригалися кутики вуст, і ще він постійно задоволено мружив очі. Цей чоловік справляв враження дуже впевненої і сильної людини. – Я слышал об этом парне. Спасибо. Вы там особо не старайтесь, так, подержите его недельки две-три, пока все тут утрясется с этим заводом. Я так думаю, что это о заводе ему давали информацию американцы, мне уже доложили.

      – Да, Ян, я просил, чтобы ребята поспрошали его. Они побеседовали, – усміхнувся й голосно кахикнув, – парень раскололся, все выложил: кто, где, зачем. Проблем не будет. Ты думал, что там что-то серьезное, так я тебя успокою, ничего особенного, так, мелочь.

      – Это мелочь, Боря, потому, что мы вовремя перехватили парня и он не успел нарыть больше.

      – Я знаю, там уже готовились материалы по этому делу, ну, ты знаешь, это о банкротстве. Если бы бумажки попали к парню, хай поднялся бы дай Боже, вся страна бы на уши встала.

      – Это наша страна, Боря, не бойся, она будет стоять на том, на что мы ее поставим, ты понял?

      – А что с парнем делать потом, когда все уляжется?

      – Пусть сидит. Хотя не знаю, я не думал об этом. Скажу через денек. Может, мы его купим, может, просто запугаем. Ты же помнишь о маме его? Если что, девку эту прищемим. Потом об этом, Боря, потом. Ты пресс-конференцию собери по этому поводу, настрой ребят на нужную волну. Они не дураки, все поймут. Если выпендрятся, туда же пойдут, не хер языками ляпать. И еще, ты о том деле знаешь? Ну, Петр говорил. Нас будут собирать где-то за Киевом. Ну, да, это не по телефону. Это потом. Давай, Боря, будь на связи. И смотри, чтобы никакой утечки.

      – Обижаешь, Ян.

      Розмову закінчено. Ян Урманіс продовжував сидіти у кріслі й задоволено усміхатися, а цигарка в його руці поволі тліла, вогонь підходив до пальців. Він довго дивився на попіл, потім міцно стис недопалок і викинув у попільничку.

A few words about my friends

      Вони не будуть кінозірками чи рок-ідолами свого покоління, вони ніколи не стануть мільйонерами чи обличчями модних журналів, вони просто залишаться моїми друзями, яких я любив тільки за те, що вони були поряд.

      Оля, кумедна, мила й дуже оригінальна двадцятилітня дівчинка, яка малювала картини, ночами просиджувала зі слухавкою біля вуха, могла зірватися о ni в на другу ночі й піти зі знайомими гуляти Хрещатиком, а ще вона збирала у всіх ресторанах та кав'ярнях, куди приходила випити чаю чи з'їсти торт, фірмові пакетики цукру, казала, що тоді, коли збере їх дуже багато, віддасть своєму хворому другові, якому не вистачає в організмі цукру, і він обов'язково вилікується.

      Марина, оригінальна фарбована білявка, яка одного дня вирішила, що житиме в своє задоволення і за це задоволення хтось обов'язково платитиме. Вона навчалася для того, аби задовольнити свої амбіції, ходила часом по барах та нічних клубах, сподіваючись зустріти забезпеченого хлопця, який би мав квартиру, машину та солідний заробіток, а знаходила переважно тих, хто хотів із нею переспати. Спати вона з ними не хотіла, тому пила, а потім поверталася п'яна додому, лягала спати, і на ранок у неї страшенно боліла голова. Вона завжди поводилася дуже вільно й розкуто, але ніхто не знав, що вона

Скачать книгу