LITMIR.BIZ

Скачать книгу

шухляду свого столу і вирішив, що поверне її до крамниці у четвер, нічого не сказавши Джайлзу.

      Тієї ночі Гаррі не спав, а після сніданку відвів Дікінса убік і пояснив, чому не зміг придбати йому подарунок на день народження. Дікінс не міг приховати своєї невіри.

      – Мій тато мав таку ж проблему у своєму магазині, – сказав Дікінс. – Це називається крамничною крадіжкою. «Дейлі мейл» звинувачує в цьому Велику депресію.

      – Не думаю, що сім’я Джайлза дуже постраждала від впливу депресії, – сказав Гаррі емоційно.

      Дікінс у задумі кивнув:

      – Може, треба сказати про це Фробу?

      – Викрити свого найкращого приятеля? – не повірив Гаррі. – Ніколи!

      – Але якщо Джайлза спіймають, його можуть вигнати, – наполягав Дікінс. – Найменше, що ти можеш зробити, – це попередити його, що знаєш про його справи.

      – Я про це подумаю, – сказав Гаррі. – Тим часом маю намір повернути все, що Джайлз мені дарує, магазину, не даючи йому шансу дізнатися про це.

      Дікінс нахилився ближче.

      – Чи не міг би ти прихопити й оце? – прошепотів він. – Я зроду не ходжу до крамниці, тому не знаю, що там і як.

      Гаррі погодився взяти на себе відповідальність і після цього двічі на тиждень ходив до крамниці повертати на полиці небажані подарунки Джайлза. Він дійшов висновку, що Дікінс таки має рацію і що йому все ж доведеться поговорити з товаришем, перш ніж того спіймають, але вирішив відкласти бесіду до кінця навчання.

* * *

      – Гарний удар, Беррінґтоне, – похвалив пан Фробішер, коли м’яч перетнув межу.

      Серед глядачів вибухнула буря оплесків.

      – Згадайте мої слова, директоре, Беррінґтон іще зіграє за Ітон проти Герроу на «Лордз».

      – Ні, якщо від Джайлза буде щось залежати, – прошепотів Гаррі Дікінсу.

      – Що робитимеш на літніх вакаціях, Гаррі? – запитав Дікінс, який, здавалося, не звертав уваги на все, що відбувається навколо.

      – Цього року я не планував відвідати Тоскану, якщо ти про це, – відповів Гаррі з усмішкою.

      – Не думаю, що Джайлз справді хоче туди, – зауважив Дікінс. – Адже італійці так і не втямили, як грати у крикет.

      – Ну, я був би радий помінятися з ним місцями, – сказав Гаррі. – Адже мене не турбує, що Мікеланджело, Да Вінчі та Караваджо так і не ознайомилися з тонкощами лівої подачі, не кажучи вже про макаронні вироби, які йому доведеться спожити.

      – А куди ти поїдеш? – поцікавився Дікінс.

      – Тиждень на Західній Рів’єрі, – сказав Гаррі з бравадою. – Великий пірс у Вестон-Сюпер-Маре зазвичай є чільним місцем, бо за ним в’ється риба, і смажена картопля в кафетерії «Коффінс». Хочеш приєднатися до мене?

      – На жаль, не зможу знайти на це час, – відмовився Дікінс, який, вочевидь, вирішив, що Гаррі казав серйозно.

      – А чому? – запитав Гаррі.

      – Надто багато роботи.

      – Ти наміряєшся працювати під час вакацій? – здивувався Гаррі.

      – Робота для мене

Скачать книгу