ТОП просматриваемых книг сайта:
Ліля. Париж. Кохання. Галина Горицька
Читать онлайн.Название Ліля. Париж. Кохання
Год выпуска 2019
isbn
Автор произведения Галина Горицька
Жанр Современная зарубежная литература
Серия Жіноча проза
Издательство OMIKO
Моя прапрабабця не мала сумки від «Луї Віттон». Зате золота трипелюсткова конюшина висіла в неї завжди на норовливій шиї[6]. Вона ніколи не забувала, звідкіля вона родом. У неї було кучеряве руде волосся й густі, жовті на кінчиках метелики-вії. Вона була унікумом свого часу: подолала сотні кілометрів до свого коханого й не лише непролазний ліс до вередливого, захованого поміж гілок каштанів і дубів Гайдельберґа, а довжелезний шлях у понад півтори тисячі кілометрів. Через столицю ненависної загарбниці Англії – Вестмінстер, населення якого на той час налічувало аж дев’яносто тисяч і який нагадував величезний мурашник[7]. Через незвідані землі Об’єднаних провінцій, де через два століття Карл Клузіус з радощів через отримання посади в Лейденському університеті висадить свою колекцію цибулин заморської квітки, які він отримав із Константинополя, і тим самим започаткує не лише один із найстаріших ботанічних садів Європи, а й манію – справжню невиправдану манію[8]. Бо, як зазначав пан Курт у своєму романі «Ґалапаґос»: більшість людських цінностей штучні й створені судженням, людською думкою, а не об’єктивними реаліями[9]. Через безліч небезпек і водних бар’єрів із їхніми гнилими палубами кораблів і пітними матросами. Моя бабуся зробила усе, аби знайти мого прародича – свого чоловіка.
І трапилося це, усього-на всього, через якийсь віщий сон.
Моїй пращурці наснилося, що то солдат іде без кресала. Що то вона, а не він, мусить шукати й завойовувати свого судженого. Що не буде монет. Ані золотих, ані мідних…[10]
Цей сон вона розповіла батькам.
Насправді, шановні читачі, не хочу вас обманювати. Розумієте, ми, письменники, також люди. І, як дружина, що виправдовує чоловіка-пияку щоразу, коли той приходить додому з безглуздою усмішкою на вустах; як дитина, що вірить у Діда Мороза навіть після того, як бачить, що батьки вночі незграбно фігачать остогидлі лижі під ялинку; як Стенлі Ковальські, що вже здогадується про підступ Бланш, але й далі кохає її[11]… ми хочемо вірити. Бо віра – вона не тільки наївних молодиків живить. Віра – вона ж любов. Бо любиш, незважаючи ні на що, всупереч, а не через щось, бо «так треба» (то не любов). Віра – вона ж натхнення. Бо ти віриш, що твій роман прочитають, і що він сподобається. І що зовсім невипадково на твій день народження незнайома читачка напише схвальний відгук, а бо тому, що треба написати ще й цей твір, робоча назва якого «Германія». До речі, вам яка назва більше подобається: оця робоча, що висвічується в мене в заголовку Ворду, доки я пишу роман і грає тихо музика й пашить різдвяна свічка на комп’ютерному столі…, чи та, яку вибрано наостанок? Киньте фідбек пліз[12].
І хоча це художній твір, я хочу бути чесною з вами. Тож…
Тож. Насправді не було ніякого віщого сну. Насправді після того, що накоїла моя прародичка, треба було тікати чимдалі. Через море, через гори, в морок зими – байдуже. Бо якби секрет розкрився, на неї чатувала б вірна смерть.
Моя
Трилисник (конюшина) – символ Ірландії і навіть більше – зареєстрована торгова марка Республіки Ірландія.
На початку Середньовіччя Англія не мала столиці як такої. Королі переїжджали з місця на місце, а за ними і весь двір. Найбільше статусу столиці відповідав Вінчестер, де зберігалася королівська скарбниця. Однак це змінилося 1200 року, коли ту перенесли у Вестмінстер і той де-факто став столицею. В середні віки Вестмінстер був маленьким містечком вгору по річці від Лондонського Сіті. З XIII ст. Лондон зростав у двох різних частинах. Вестмінстер був королівською резиденцією і центром керування, тоді як Сіті став центром комерції й торгівлі, і ця різниця між ними є і сьогодні.
Ідеться про тюльпани й тюльпаноманію – першу у світі економічну бульбашку.
Курт Воннегут «Ґалапаґос».
Оммаж «Огниво» Андерсена.
Головний герой п’єси Т. Вільямса «Трамвай „Бажання”».
Моя ФБ-сторінка «Галина Горицька».