LITMIR.BIZ

Скачать книгу

поляків їх почав використовувати інтернет-магазин «Розетка». Серед білизни, яку рекламувала Рута, було кілька корсетів і напівпрозорих нічних сорочок, однак нічого насправді вульгарного. Ніяких еротичних комплектів чи боді-комбінезонів у сіточку. Тобто проблема була не у фотографіях. І не в тому, що Руті на момент зйомок ще не виповнилося вісімнадцять. Проблема була з Григором Статником, батьком Рути.

      – Що? – повторила Інді, а потім: – Ні!

      Побачивши реакцію сестри, Рута відчула, як нудота повертається.

      – Так, – закивала вона.

      – Як він їх знайшов?

      – Не знаю. – Рута підібгала губи. – Мені було не до того, щоб розпитувати. Ти не уявляєш, як він розходився. Верещав так, аж вуха закладало.

      – Ти серйозно? Наш батько?

      – Ага. З того, що я розібрала, хтось із його приятелів з роботи лазив «Розеткою» та випадково натрапив на розділ із білизною та нічними сорочками.

      – Як можна випадково натрапити на нічні сорочки? – Інді закотила очі.

      Рута роздратовано, ледь не зі злістю стенула плечима.

      – Не знаю! Може, він вигадує, може, не було ніякого приятеля, і він сам знайшов фотки.

      – Та як?

      – Дивився порнуху, а потім Фейсбук чи Ґуґл підкинув йому рекламу з білизною, і він упізнав мене. Йому ж подарували планшет півроку тому.

      Інді не хотіла про таке навіть думати.

      – Чому ти відразу не зв’язалася зі мною? Він забрав телефон?

      Її сестра заперечно мотнула головою. Потім шморгнула.

      – Це не все…

      – Не все?

      Рута замовкла. Інді кивнула, заохочуючи її продовжувати, і Рута, ніби через силу, заговорила:

      – Він не заспокоювався. Торочив одне й те саме: випитував, де я взяла гроші на фотосесію. Я пояснила, що це не я, а мені заплатили, проте він тупо мене не чув. Мама намагалася його вгамувати, то він ще й на неї нагримав. Я зрозуміла, що в такому стані домовитися з ним ні про що не вдасться, і спробувала зачинитись у своїй кімнаті, й тоді він ледь не вивалив двері.

      – Жесть.

      – Мною затіпало, я схопила светр, на ходу взулася та вискочила до ліфта. Він за мною. Я побігла сходами. Він закричав, щоб я повернулася, потім таки погнався і горлав, аж захлинався, що я його зганьбила. Коли втямив, що не наздожене мене, почав верещати, щоб я не з’являлася вдома, поки не приберу ті фотографії з Інтернету. Волав на весь під’їзд, як божевільний.

      Інді мовчала. Вони з сестрою вже давно досконало вивчили найрізноманітніші версії емоцій одна одної, тож їй не потрібно було охати чи зітхати, Рута лише за зміною відтінку в глибині сестриних очей могла здогадатися, про що та думає.

      – Я пішла на ПДМ4, – правила далі Рута, – засіла там на півгодини, заспокоїлася, але замерзла. Светр такий собі попався. Хотіла набрати тебе, але вирішила, що краще потім, коли буду у своїй кімнаті, ну, щоб поговорити спокійно, і тоді зателефонувала Ларі…

      – Цьому імбецилові з покоцаними мізками? – скривилася Індія.

      – Припини,

Скачать книгу