Доки світло не згасне назавжди - Максим Кидрук

Скачать книгу

Рута помітила якийсь силует. Несамохіть сфокусувалася на ньому, проте, зрозумівши, що то чоловік вигулює собаку, знову зосередилась на розмові.

      Інді кахикнула перед тим, як відповісти:

      – Не зовсім. Після розмови з тобою я зателефонувала одній викладачці та розпитала, як воно відбувається в таких… е… випадках. Це називають нехірургічною медикаментозною провокацією мимовільного аборту. Все проходить під наглядом лікаря. Спочатку тобі дають три таблетки міфепристону (це стероїдний препарат, який убиває ембріон), а через дві доби – також обов’язково за присутності лікаря – мізопростол. Потім лежиш у стаціонарі й чекаєш, коли станеться переривання вагітності. Викидень тобто. Ну, це кілька годин. Не більше як день. Через десять днів ідеш на підсумковий огляд до гінеколога. Все.

      – Жесть яка, – пробелькотіла Рута.

      – Де ти зараз?

      – На ПДМі.

      – Повертайся додому та поговори з мамою.

      Рута перечепилася через щось у темряві й ледь не проорала носом землю.

      – Бля, – вилаялася вона, а тоді ще гучніше: – Ти здуріла! Ні! У мене є гроші! Не здумай нічого розповідати матері – я все зроблю сама!

      Чоловік у темряві якийсь час приглядався до неї, після чого, гукнувши собаку, швидко закрокував геть.

      Інді не стрималася:

      – Рут, ти вляпалася в доросле лайно, то й поводься як доросла!

      – А я як поводжуся?! – розлютилася Рута.

      – Так, наче застрягла між дівчинкою й жінкою. – Помовчавши, сестра продовжила рівнішим голосом: – Річ же не в грошах. Я не сумніваюся, що ти можеш усе зробити сама, але як ти це приховаєш? Думаєш, мама не дізнається? Та ти не встигнеш вийти за двері після першого прийому, а їй уже телефонуватимуть. Це лікарі, вони всі одне одного знають. Послухай мене: поговори з мамою, вона зрозуміє. Вона все вирішить. Зробить усе правильно. Вона все життя працює в лікарні.

      Рута зупинилася та, обхопивши себе однією рукою, опустилася просто на бордюр. Її сестра мала слушність. Як завжди. І це лише посилювало роздратування.

      – Бляха, це все так невчасно… У четвер перший екзамен.

      Інді стрималась, аби не бовкнути, що «залетіти вчасно» – це оксюморон, такого не буває, натомість проказала:

      – Тому поговори з мамою. Пиши екзамен і роби аборт. Час іще є. Вигадаєте разом якусь байку, щоб пояснити батькові, чому тобі треба до лікарні.

      Рута вперлася ліктем у коліно й поклала долоню на голову.

      – Інді, приїжджай, – промовила вона захриплим від утоми голосом. – Ти потрібна мені.

      Сестра довго мовчала перед тим, як відповісти.

      – Не можу, мала.

      – Розумію…

      – У мене теж екзамен. Потерпи трохи.

      Дівчата водночас зітхнули.

      – Коли ти повертаєшся? – запитала Рута.

      – Якщо все добре, у п’ятницю ввечері. Найпізніше – в суботу зранку. Ілля вже вільний, уже все склав, але я не можу поїхати з ним. Мушу бути тут.

      – Я чекатиму. – Рута стишила голос, ніби боялася, що її хтось підслухає. – Я тебе дуже чекаю.

      – Вище носа, мала. Все буде пучком. Прорвемося.

      Закінчивши розмову,

Скачать книгу