LITMIR.BIZ

Скачать книгу

в міжнародному аеропорту Кеннеді.

      Я не знаю цього слова. Але я точно знаю, що цим жінкам-військовим відомо, що ти везеш…

      Настала пауза. З’явилося відчуття – несказанно дивне, – що в його мозку порпаються примарні пальці, так, наче він живий картковий каталог.

      …героїн чи кокаїн. Що саме – сказати не можу. Хоча ні, мабуть, це кокаїн, бо ти везеш те, що не вживаєш, аби купити те, що вживаєш.

      – Які жінки-військові? – тихо пробурмотів Едді. Він не усвідомлював, що розмовляє вголос. – Що ти, в біса, верзе…

      Знову це відчуття, що йому дали ляпаса… таке реальне, що він відчув, як задзвеніло у вухах.

      Стули писок, ти, клятий недоноску!

      Гаразд, гаразд. Господи!

      І знову те відчуття, що в голові нишпорять пальці.

      Військові стюардеси, відповів чужий голос. Розумієш тепер? У мене нема часу, аби детально вивчати кожну твою думку, в’язню!

      – Як ти… – почав Едді й миттю стулив рота. Як ти мене назвав?

      Байдуже. Просто слухай. Часу дуже, дуже мало. Їм усе відомо. Військові стюардеси знають, що у тебе цей кокаїн.

      Але звідки? Це ж просто смішно!

      Мені невідомо, звідки ця обізнаність, і це не має значення. Одна з них попередила візників. А візники розкажуть жерцям, що проводять цю церемонію, це Проходження Митниці…

      Голос шварготів таємничою мовою, а слова були такими незвичними, майже принадними… але їх зміст дійшов до Едді чітко і ясно. І хоча обличчя лишалося незворушним, він боляче стиснув зуби і тихо, роздратовано присвиснув.

      Голос казав, що гру закінчено. Він ще навіть з літака не зійшов, а гра вже закінчилася.

      Але це було не насправді. Нічого такого не могло відбуватися наяву. Просто його уява в останню хвилину викинула коника і пішла витанцьовувати параноїдальну джиґу, от і все. Він не зважатиме на це. Просто викине цю думку з голови, і все минеться…

      Ти НЕ знехтуєш, бо інакше тобі доведеться сісти за ґрати, а я сконаю! – проревів голос.

      «Та хто ти такий, заради всього святого?» – мимоволі перелякано спитав Едді й почув, як хтось (чи щось) у його голові глибоко й палко зітхнув з полегшенням.

10

      «Він повірив, – подумав стрілець. – Дякую вам, о всемогутні боги, він повірив!»

11

      Літак зупинився. Табло «ПРИСТЕБНІТЬ ПАСИ» згасло. М’яко стукнувся об борт трап, який підкотили.

      Вони прибули.

12

      Є місце, де ти можеш залишити його, поки здійснюється Проходження Митниці, сказав голос. Безпечне місце. Потім, коли ти здійсниш обряд, зможеш забрати його знову і віднести цьому чоловікові, Балазару.

      Люди вже вставали зі своїх крісел, діставали речі з багажних полиць і намагалися придумати, куди б подіти пальта, які, згідно з оголошенням пілота, можна не надягати, бо надворі занадто тепло.

      Візьми свою сумку. Куртку. А потім знову йди до вбиральні.

      Вби…

      Ох. Туалету. Голова.

      Якщо вони вважають, що у мене наркота, то вирішать, що я намагаюся спустити її в унітаз.

      Та

Скачать книгу