LITMIR.BIZ

      До моменту завершення останнього льодовикового періоду рівень океанів катастрофічно знизився, і багато які з сучасних морів на ті часи мали вигляд невеликих калюж. Не уникло такої долі й Чорне море: тоді воно було лише досить великим прісноводним озером, до якого широкими потоками линула тала вода з суходолу, котрий щойно звільнився від льодовикового щита. Північна берегова лінія Чорного моря розташовувалася приблизно на прямій, що проведено від Севастополя до румунської Констанци, а Азовського моря взагалі не існувало. Однак рівень Світового океану і пов’язаного з ним Середземного моря піднімався набагато швидше, і одного чудового дня перетинка, що відділяла Мармурове море від Чорного, не витримала – солона вода полинула на Північ. Усій прісноводній живності в Чорному морі одразу ж настав гаплик – вона вимерла, залишивши по собі пам’ять у вигляді шару сірководню в глибині. За декілька років рівень моря піднявся на кілька десятків метрів, а його площа збільшилася на третину. Окрім затоплення великих територій на рівнинному Північному Причорномор’ї, це означало значне збільшення вологості повітря. Більше вологи – більше трави. Більше трави – більше придатних для землеробства і скотарства земель. (Див. мал. на с. 14).