LITMIR.BIZ

Скачать книгу

так жаліти себе, коли інші справлялися з гіршим?

      За годину мій новий приятель заснув. Я скоро дізналася, що це був звичайний ефект хіміотерапії. Я витягла історичний роман і занурилась у читання. Наступні візити на хіміотерапію стали для мене своєрідною втечею. Крапля за краплею падали в трубочці, а я мандрувала іншим часом і простором. Так ці години, які я проводила під’єднаною до крапельниць, видавалися мені менш нудними.

      Наступні шість місяців минули, немов один день: перебратися з ліжка на кушетку, вийти до вбиральні, повернутись. У ті дні, коли я почувалася краще, я робила щось необтяжливе вдома, ходила на роботу.

      Місяці лікування змучили мене. Я навчилася вдячно приймати запропоновану допомогу. Якщо хтось хотів принести вечерю, я відповідала: «Так, дякую». Хтось пропонував прибрати в мене вдома? Звісно. Сходити по продукти? О, будь ласка. Моїх друзів і родину мені ніби Бог послав. Без них я просто заповзла б у віддалений куток і зіщулилася там.

      Я знала, що цей духовний підхід до виклику, який кинув мені Великий Р., матиме таке саме велике значення, що і фізичне лікування. Я читала Біблію про цілющий доторк Бога. А ще уявляла собі, що по моїх судинах мандрує моя власна Супержінка, убиваючи ракові клітини. Вона була безстрашною та невтомною. Від мізинця на нозі до маківки, я уявляла собі систему, яка очищується від лиховісних клітин. Цей спосіб мислення не лише надавав мені сили, він дозволяв мені зосередитися на відчуттях, а не лише на тих величезних фізичних втратах, які рак заподіяв моєму тілу.

      Інші пацієнти розповіли мені, що на відновлення енергії, яка в мене була раніше, на повернення ясності розуму організмові знадобиться майже рік. Того дня, коли я прокинулася такою, якою була раніше, я часу не гаяла. Я відкрила себе життю: нові люди, місця, різноманіття і вся ця безумовна радість.

      Моє нормальне життя змінилося. Тепер я не вагаючись можу проїхати дев’ять годин лише для того, щоб побачити рідкісну пташку, про котру почула, дертися повними змій джунглями Південної Америки, щоб насолодитися квітами рідкісної орхідеї. Коли мені пропонують спробувати іноземну страву з підозрілими інгредієнтами, я міркую: а чом би й ні? Куштувати козлячі тельбухи – то дрібнички порівняно з лікуванням раку.

      Дороги у всіх людей різні. Кожна людина, стикаючись із викликом, який змінює її життя, обирає власний шлях. Я, звісно, не хотіла б зустрічатися з Великим Р. у своєму житті. Проте без нього я, мабуть, проґавила б дві речі: можливості й зростання. Зараз я зустрічаю виклики та зміни з більшою втіхою й співчуттям. І я вдячна за кожен день, хай що він приносить мені.

Ґейл Молзбі Морріс

      14. Дякувати за неможливе

      Любов матері – це те джерело, яке надає пересічній людині силу чинити неможливе.

Меріон К. Ґаретті

      Пологи виявилися важкими – після легкої вагітності. Наш син народився за допомогою щипців. Я так прагнула стати

Скачать книгу