LITMIR.BIZ

Скачать книгу

сітківки та візерунком, який виник від діяльності мозку. Той факт, що обробка відбувається в різних маленьких частинках мозку, а сприйняття та зберігання відбувається там само, пояснює, чому деякі люди після пошкодження мозку хоч і продовжують бачити, проте не розрізняють кольорів, або чому одні розрізняють кольори, але не впізнають форм. Невролог Олівер Сакс у своїй книзі «Антрополог на Марсі» (1995) описує одного митця (Містер І), у якого та частина кори головного мозку, яка відповідає за колір (V4), була пошкоджена в автокатастрофі. Він міг добре бачити, але без кольорів, тож почав малювати в чорно-білих тонах.

      Два візуальні шляхи

      Візуальна інформація передається від первинної зорової кори V1 двома шляхами. Перший, яким проходить інформація про те, де щось відбувається, веде від V1 вгору. Цей шлях отримує більшість даних із паличок сітківки. Він швидкий, чутливо реагує на контрасти, рух (V5) і стереобачення. Ці аспекти опрацьовують і зберігають окремі ділянки кори головного мозку. Одна жінка з ураженням мозку, яке зачепило цей шлях, не бачила більше руху. Вона не могла бачити, чи їдуть машини: вони стояли на світлофорі, а потім раптом виринали прямо перед нею. Другий шлях, яким проходить інформація про те, що ми бачимо, веде донизу. Цей шлях збирає інформацію в основному з колбочок у macula lutea (жовта пляма) й опрацьовує кольори (V4) та обличчя.

      Те, що різні типи інформації зберігаються в різних зонах кори, особливо помітно в пацієнтів, які більше не можуть викликати певну специфічну інформацію. Так, бувають люди, які після пошкодження «шляху, що бачимо», який веде донизу до скроневої частки, не впізнають більше облич своїх знайомих, ба навіть тих, хто стоїть поруч, у той час, як зір у них і далі гострий. Такий об’єкт, як власне авто, вони впізнають одразу, бо ця інформація зберігається в іншому місці. Упізнавати машину, а власну дружину ні – я можу лише уявити, якою буде реакція в домашньому колі! Якось був і пацієнт з настільки сильним ушкодженням, що йому доводилося докладати неабияких зусиль, аби впізнати в дзеркалі самого себе.

      Два шляхи обробки візуальної інформації, які починаються в первинній зоровій корі (V1): висхідний (дорзальний) шлях для опрацювання руху: gyrus temporalis medius (MT=V5) (для інформації про «де?») та низхідний (вентральний) шлях для опрацювання кольору (V4), облич (веретеноподібна звивина (gyrus fusiformis), FU) та об’єктів (gyrus parahippocampalis, Parah) для інформації про «що?»

      Якщо виникає потреба викликати з пам’яті якусь картинку, то різні компоненти цієї картинки мусять блискавично зібратися в одне ціле шляхом «сполучення» з різних ділянок кори мозку. У такому когнітивному процесі фокус лежить на певних аспектах близького оточення, тоді як усе інше відкидається. Задіяні нейрони в різних ареалах кори спалахують сильніше, що слугує знаком того, що вся ця інформація стосується одного предмета, – такий процес називають сполученням. Під час цього процесу мозку доводиться постійно оцінювати й доповнювати частини, яких бракує. У складанні докупи збереженої інформації можуть виникати

Скачать книгу