Скачать книгу

разу нам пробачать, – мовив Ралф.

      – Та я жартую.

      У Ралфа не було настрою для дотепних поліцейських пересварок, тож він змовчав.

      – Місця для калік – слухаюсь! – сказав Рамадж. – Бачу двійко вільних.

      Він зайняв одне машино-місце, і троє чоловіків вийшли з автівки. Ралф помітив, що Єйтс відкинув застібку на руків’ї свого «глока», і похитав головою:

      – Ти здурів? На матчі людей з півтори тисячі.

      – А що як він почне тікати?

      – То наздоженете.

      Притулившись до капота, Ралф дивився, як двоє поліцейських Флінт-Сіті рушили до поля, прожекторів і забитих трибун, де тільки дужчали оплески й кричалки. Поспішний арешт убивці Пітерсона був рішенням, якого він і Семюелз дійшли разом (хоч і неохоче). Ідея про арешт під час матчу повністю належала Ралфові.

      – Ідете? – озирнувся Рамадж.

      – Ні, не йду. Ви робіть свою справу, не забудьте гарненько і гучненько зачитати йому права, а тоді ведіть сюди. Томе, як поїдемо, ти сядеш до нього на заднє сидіння. Я сидітиму попереду з Троєм. Білл Семюелз чекає на мій дзвінок, він зустріне нас у відділку. Далі ним займатиметься начальство. А от арешт – на тобі.

      – Але ж це ваша справа, – сказав Єйтс. – То чого ви не хочете власноруч схопити виродка?

      Ралф стояв непорушно, склавши руки навхрест.

      – Тому що чоловік, який зґвалтував Френкі Пітерсона гілкою і роздер йому горло, чотири роки тренував мого сина – два в Юніорах і ще два в Малій лізі. Він торкався мого сина руками, показував йому, як тримати битку, тож я за себе не відповідаю.

      – Ясно, ясно, – сказав Трой Рамадж і пішов із Єйтсом до поля.

      – Агов, іще мене послухайте.

      Вони озирнулися.

      – Там одразу й надягнете на нього наручники. Спереду надягнете.

      – Це проти правил, босе, – відказав Рамадж.

      – Знаю, і мені байдуже. Я хочу, щоб усі бачили, як його ведуть у наручниках. Зрозуміло?

      Коли поліцейські пішли, Ралф дістав з-за пояса мобілку. Номер Бетсі Ріґґінз стояв на швидкому наборі.

      – Ти на місці?

      – Звісно що на місці. У машині перед його будинком. Я і ще четверо патрульних.

      – Ордер на обшук?

      – Затискаю у своїй гаряченькій долоньці.

      – Добре, – сказав Ралф і вже хотів завершити виклик, коли дещо згадав: – Бетс, коли в тебе термін?

      – Учора, – відповіла вона. – Тож не барися з цим лайном.

      І перша повісила слухавку.

      4

Свідчення місіс Арлін Стенгоуп [12 липня, 13:00, бесіду провадив детектив Ралф Андерсон]

      Стенгоуп: Детективе, це багато часу забере?

      Детектив Андерсон: Аж ніяк. Просто розкажіть мені, що ви бачили по обіді у вівторок 10 липня, і будете вільні.

      Стенгоуп: Гаразд. Я саме виходила з «Делікатесів Джералда». Я завжди там скуповуюсь щовівторка. Продукти в Джералда дорожчі, та я не ходжу до «Кроґеру» відтоді, як припинила водити машину. Через рік після того, як помер мій чоловік, я відмовилася від прав, бо вже не довіряю своїй реакції. Було кілька пригод.

Скачать книгу