ТОП просматриваемых книг сайта:
.
Читать онлайн.
– І чим нам допоможуть її записи?
– Її записи – наш путівник, Білко. Вони приїхали в Парк із маленького містечка Маунт-гіл, і поруч із цим містечком знаходиться місце, де народився Нещадний. Ти про всяк випадок запам’ятовуй, хтозна, що зі мною може статися. Це місце називається Лаба.
– Дивна назва…
– Дивне місце. Воно розташовувалося на території великої військової бази, і ніхто не повинен був знати, що воно там знаходиться, навіть сім’ї тих, хто там працював.
– Звідки ж вона знала?
– Чула розмову матері і батька. Батько переживав, тому що всі люди на планеті домовилися не робити нічого, схожого на Нещадного, але робили все одно. І в Лабі займалися саме цим.
Білка дістала з рюкзака пакет із сушеними травами і кинула їх у вариво, потім туди ж полетіла жменя крупи, і бульйон перетворився в густу ароматну юшку.
– Помішуй, – наказала Білка, і Тім слухняно почав працювати ложкою.
– І далеко нам до цієї Лаби? – запитала вона через хвилину.
Він кивнув.
– Сто миль з гаком на південь від Тауна.
– Сто миль!
Білка присвиснула.
– І для цього треба пройти Сіті, перейти міст, а потім ще і вибратися з Тауна. Сто миль землями, які ми не знаємо. Це не просто далеко, Книжнику, це дуже далеко.
– Я знаю, – сказав Тім. – Але єдиний Маунт-гіл, про який може йти мова в щоденникових записах, знаходиться там, Білко.
– Ну, значить, треба до нього дійти, – підсумувала вона, дивлячись на те, як вариво густішає. – Так, до речі… Ти обіцяв навчити мене читати?
Деякий час Книжник мовчав, дивлячись Білці в очі. Погляду вона не відводила. У світлі вогнища її волосся здавалося темним, а тіні біля вилиць і в куточках рота – глибокими, наче порізи.
– Добре, – нарешті погодився Книжник.
Видно було, що згода далася йому нелегко.
– Дуже добре. Після вечері і займемося.
Не всі в племені, що жило в Сіті, розуміли, наскільки їм пощастило. Сіті розташовувався настільки вдало, що тільки повний дурень міг не користуватися можливостями, що відкривалися. Із заходу до міста підходили Пустки, населені фармерами. Ті виробляли овочі, фрукти, молоко і м’ясо – набагато більше, ніж могли з’їсти або запасти. Їм потрібні були ніштяки і зброя, а це все було в Сіті.
На лівому березі річки розташовувався Таун, в якому хазяйнувало інше плем’я, якому теж потрібні були продукти за ніштяки. Але між ними і фармерами стояло плем’я Сіті і єдиний вцілілий міст. Тому плем’я Сіті отримувало ніштяки з Тауна за розумними цінами, а ті отримували продукти від фармерів, щоправда, за цінами в декілька разів більшими.
Тому плем’я Сіті було багатим, краще за всіх озброєним і вкрай болісно ставилося до будь-яких спроб чужинців пробратися на їх територію. Тому, коли жриці Сіті – Айше – доповіли, що