Ялта. Ціна миру - Сергей Плохий

Скачать книгу

президент захоче на прийдешній конференції обговорити питання майбутнього Німеччини, утворення Організації Об’єднаних Націй, ситуацію в Польщі та війну в Тихому океані. З’ясувалося, що принаймні в першому питанні радянці були готові піти назустріч своїм гостям{98}.

      Зустріч Молотова з Ентоні Іденом, який відвідав радянського колегу в полудень наступного дня, відбулася далеко не так вдало. Іден погодився з тим, про що напередодні вночі порозумілися Молотов і Гарріман: у питаннях тривалості конференції, місця проведення зустрічей та першого пункту порядку денного – військових справ і політики щодо Німеччини. Він додав, що також слід обговорити міжнародну організацію миру та ситуацію в Польщі. Обидва пункти стояли й на американському порядку денному. Молотов не заперечував проти того, щоб додати до порядку денного питання Організації Об’єднаних Націй, але щодо Польщі були серйозні розбіжності. За його словами, тепер, коли країну звільнили, її слід облишити в спокої. У його вустах це означало, що Польща вже опинилася під радянським контролем, а британське втручання не віталося.

      Ідену не залишалося нічого іншого, крім як відкласти це питання на якийсь час. Розмова знову стала напруженою, коли Молотов мимохідь зазначив, що західні союзники, звичайно, вже проконсультувалися між собою і це суттєво полегшить перебіг конференції. Заскочений цією ремаркою, Іден поспішив запевнити Молотова, що переговори на Мальті не проводилися, а президент і прем’єр-міністр разом здійснили хіба що спільну поїздку на автомобілі. Розпач Ідена можна лише уявити: попри те, що президент саботував обговорення по суті, Молотов був переконаний, що вони таки відбулися{99}.

      За кілька годин після того, як Іден покинув радянську штаб-квартиру, Сталін відвідав Черчилля на Воронцовській віллі. Візит минув добре: за словами британського перекладача, «здавалося, що обидва ватажки зраділи новій зустрічі й говорили, як старі друзі». «[Ми] мило поговорили про війну проти Німеччини», – писав Черчилль у своїх спогадах. Вони не обговорювали суперечливих політичних питань, зосередившись натомість на ситуації в театрі воєнних дій. Зустріч була прелюдією до обговорення воєнних справ, а кожен зі співрозмовників зондував ґрунт, щоб зрозуміти позицію іншого.

      Розпочалася гра двох досвідчених дипломатів. У час, коли мільйонні армії чимраз ближче підходили до нацистської Німеччини, ставки навряд чи могли бути вищими. Черчилль прагнув з’ясувати головну мету радянської зимової офензиви, що розпочалася 12 січня вздовж усього Східного фронту. Він запитав, якою буде радянська стратегія, якщо Гітлер покине Берлін і переїде, наприклад, у Дрезден. Сталін відповів, що його армії просуватимуться слідом за Гітлером. Черчилль, імовірно, хотів зрозуміти, чи вважали радянські командувачі захоплення Берліна, яке британці розглядали як найбільший воєнний трофей, головною метою, навіть якби німецьке керівництво полишило столицю.

      Сталіна надихав наступ,

Скачать книгу

<p>98</p>

Крымская конференция руководителей трех союзных держав – СССР, США и Великобритании, 4–11 февраля 1945 г. Сборник документов (Москва, 1979), 45–46; Charles Bohlen to John Martin, February 3, 1945, Livadia Palace, no. 176/9, February 1–5, 1945, Averell Harriman Papers; “Memorandum of Conversation. Present: Molotov, Pavlov, Harriman, Page,” Moscow, January 18, 1945, no. 176/6, January 17–20, 1945, Averell Harriman Papers; “Memorandum of Conversation. Present: Harriman, Bohlen, Molotov, Pavlov,” February 4, 1945, no. 176/9, February 1–5, 1945, Averell Harriman Papers.

<p>99</p>

Крымская конференция, 46–48; Public Record Office, Kew, London, Cabinet Papers, CAB 66/63, Record of the Political Proceedings of the “Argonaut” Conference held at Malta and in the Crimea from 1st February to 11th February 1945. Office of the War Cabinet, S.W. 1, 12th March 1945, copy no. 21, 9 (надалі цитується як Record of the Political Proceedings of the “Argonaut” Conference).