LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Не породиста, звичайна дворова. Ми не забороняли тримати її в будинку, але коли приїхали, кішки не було, і ми вирішили, що квартиранти забрали її з собою. – Дівчина тихо кахикнула, потім зітхнула й немовби сховалася за посмішкою. – Виявилося, кішку вони просто покинули – залишили на вулиці. І ще виявилося, що вона була вагітною і розродилася, як я розумію, cаме перед тим, як квартиранти забралися. Це я вже потім здогадалася, бо спочатку ми про кошенят не знали, вони ще надто малі були й не показувалися. Коротше, увечері того дня, коли ми приїхали, кішка прийшла до будинку, взялася тертися об двері й голосно нявкати – просилася досередини. Мій батько прогнав її. Не через те, що не любить котів, просто він досі сердився на тих придурків, що ледь не спалили дачу, й розумів, що в будинку до осені ніхто не житиме. Не було куди її пускати. Зате кішка вирішила, що її вигнали через кошенят. Вона задушила всіх до одного, усіх шістьох, і за півгодини притягла на ґанок. Виклала рядком перед дверима. Типу, дивіться – проблема вирішена, кошенят нема, пустіть мене назад.

      На кілька секунд у салоні запала мовчанка, яка на тлі одноманітного гудіння двигуна здавалася ще більш гнітючою. Тенгіз та Іван крадькома перезирнулися. Іван Левін самими губами зобразив: «Що це за херня?!» Тенгіз стенув плечима – мовляв, напевно, це така прикольна історія, – а тоді промимрив:

      – Ага, окей.

      Левін, сухо прокашлявшись, скоса поглянув на Катю:

      – Нагадай, чого ми не захотіли обговорювати ваше весілля?

      Катя спершу вирішила прикритися самозаглибленим мовчанням, але передумала й удруге кинулася на допомогу приятельці. Нахилившись, попросила Івана:

      – Розкажи про концерт.

      Тенгіз закотив очі:

      – Бля, зараз почнеться.

      У перших числах квітня Іван літав до Берліна, де презентував німецький переклад свого попереднього роману «Голод землі» й заразом відвідав берлінський концерт улюбленого гурту «Iron Maiden». «Мейдени» за тиждень до того саме відкрили черговий світовий тур «Legacy of the Beast». Концерт потішив Левіна, давнього фаната британців, чи не більше за власну презентацію.

      – Ну чого ти! – Катя стукнула коліном у спинку водійського сидіння.

      – Нічого. – Років п’ять тому її чоловік буквально шаленів від електронної музики (ембієнт-хаус, хардкор-техно, індастріал), зараз трохи попустився, та хеві-метал однаково не терпів. Окрім того, Тенгіз не сумнівався, що Левін, розійшовшись, патякатиме про той концерт годинами. – Ти тепер його до ночі не заткнеш.

      – Тенгізе, припини!

      – Згадаєш мої слова о п’ятій ранку, він тоді якраз дійде до середини концерту.

      Катерина обхопила долонями спинку та ще ближче підсунулася до Івана:

      – Не зважай, мені цікаво. Розповідай.

      Левін вдячно кивнув і заговорив:

      – Нереально! Просто нереально! – Очі аж світилися. – Я знав, що вони круті, і, в принципі, усвідомлюю, що слухаю їх уже двадцять років, а тому необ’єктивний, але це було нереально круто! Перша пісня – «Aces High»2 – про пілотів «Спітфаєрів» Скачать книгу