Казки добрих сусідів. Розумна донька. Білоруські народні казки - Народное творчество Шкільна бібліотека української та світової літератури

Скачать книгу

І рушниця твоя на горищі без діла. Візьми її та піди вполюй журавля-капосника. Буде в нас замість каші хоч м’ясо.

      Послухався дід, дістав з горища рушницю, почистив її, набив дробом і пішов на свою смужку.

      Приходить, дивиться – знову журавель у просі. Розізлився дід, прицілився і хотів стріляти.

      А журавель підняв голову і каже людським голосом:

      – Почекай, діду! Що це ти хочеш робити?

      – Буду в тебе стріляти! – каже дід. – Ти все моє просо витоптав своїми довгими ногами.

      Журавель відповідає:

      – Я ж не знав, що це твоє просо. Думав, панське. Пробач мені.

      – Гарно сказано – пробачити! – сказав дід. – У мене була надія тільки на це просо, бо більше в мене нічого немає. А нині доведеться через тебе з голоду помирати.

      Вислухав журавель дідову скаргу і сказав:

      – Якщо ти такий бідний, почекай, я принесу тобі за просо подарунок.

      Піднявся журавель і полетів.

      А дід стоїть з рушницею і думає: «Мабуть, обдурив мене журавель. Шкода, що я його не застрелив. Що я скажу бабі?»

      Тільки він так подумав, дивиться – летить журавель і тримає в дзьобі торбинку. Сів, подав торбинку дідові.

      – Це тобі, – каже, – діду, за твоє просо.

      Подивився дід на торбинку – звичайна бідняцька. Покрутив він головою й каже:

      – Навіщо вона мені? У мене і своїх вдосталь. Бідняк я. А в бідняка, сам знаєш, торбинка – все його багатство.

      – Бери, діду: такої в тебе нема. Це – чарівна торбинка. Варто тобі тільки покласти перед собою і сказати: «Торбинко, розкотися, розкрутися, дай поїсти і попити» – і відразу все буде. А як досита поїси, скажи: «Торбинко, скотися, скрутися, їжа і напої сховайтесь» – і торбинка знову стане звичайною.

      – Якщо так, дякую, – сказав дід і пішов з торбинкою додому.

      Не терпиться діду дізнатися, чи правду сказав журавель про торбинку. Присів біля дороги, поклав торбинку на коліна і промовив:

      – Торбинко, розкотися, розкрутися, дай поїсти і попити!

      Диво дивне! Відразу такий багатий стіл з’явився перед дідом, що і в панів такого не побачиш: пироги та короваї, смажене і парене, солодощі і різні вина…

      – Молодець журавель, не обдурив! – зрадів дід.

      Наївся, напився дід, потім наказав торбинці згорнутися, сховав її за пазуху і веселий пішов додому. Приходить і до баби:

      – Що ти, бабо, жива-здорова?

      – Жива, жива! А ти як? Щось ти довго ходив. Я вже думала, що тебе вовки з’їли, кістки в кущі затягли і хмизом прикрили.

      – Ні, бабо, вовки не з’їли, а приніс я хліб-сіль – вистачить на все наше життя. Сідай, стара, до столу.

      Дістав дід з-за пазухи торбинку, поклав на стіл і сказав слова, які треба.

      Баба аж зойкнула: не тільки все на столі з’явилось, а навіть і сама їхня хатинка посвітлішала…

      – Звідки все це, старий?

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro,

Скачать книгу