ТОП просматриваемых книг сайта:
Тричі не вмирати. Побратими. Роздоріжжя. Олег Говда
Читать онлайн.Название Тричі не вмирати. Побратими. Роздоріжжя
Год выпуска 2019
isbn
Автор произведения Олег Говда
Жанр Историческое фэнтези
Серия Тричі не вмирати
Издательство OMIKO
Продовжуючи вдавати, що збитий з пантелику, Небаба недовірливо струснув головою.
– Чорт… А хіба то не вигадка?
– Тобі роги чи хвіст помацати дати? – розсердився пекельник.
– Стій… – простягнув примирливо руки Степан. – Ну, нехай. Вірю. Але ж ми не в пеклі, то що ти тут робиш?
– Маю справу, – цілком мирно відповів чорт. – Думаєш, мені дуже хочеться тут бути? Особливо зараз – побіля церкви тинятися? Тому і кваплю, щоб швидше діло зробити і назад, у пекло, повернутися. Тож, не заговорюй мені зуби. Давай вже, виводь дівчину…
Але в цей час з боку вигону долинула стрілянина щонайменше з десятка пістолів і мушкетів, а слідом розлючено заалалакали татари.
– А це що? – здивувався Небаба.
– Мабуть, хтось із ваших на обоз напав, – байдуже знизав плечима Босоркун. – Ясир намагаються відбити.
Але це мене більше не стосується. Угода з бусурманами завершена, тепер у нас з тобою спілка… То що, ти нарешті підеш за Ребеккою? – і прискіпливо заглянув Степанові в очі. – Ти слово давав. Негоже тепер задкувати. Не рак…
– Хто напав? – не вгавав Небаба. – Козаки?
– Може, і козаки… – ще раз сіпнув плечем чорт, від чого потривожені мухи невдоволено загули і задзвеніли хмаркою над розкуйовдженою головою Панька. – А може, бранці самі якось звільнилися, поки голомозі на поєдинок заглядалися? Ще раз кажу: не заговорюй зуби. Дибай за Ребеккою…
– Та постривай же! Нікуди дівчина не дінеться, – відмахнувся Степан, прислухаючись до наростаючого гомону. – Я так розумію, тобі від Куниці щось важливе чи цінне потрібно? То я ось що придумав… – почав задумливо, наче й справді не знав, про що йдеться.
– Кажи… – зацікавився Босоркун.
– Там, серед бранців, напевно, і рідні Ребекки є?
– Старий жид точно був, – кивнув чорт. – Впертий, як віслюк. Не захотів на хрест плювати… Я б змусив… і не такі герої ниць плазували і копита до блиску вилизували… Та часу на забаву нема… Матір дівчини не бачив, але має бути там… якщо ще годиться на продаж… А ти нащо питаєш?
– Бо поганий з тебе купець. Сам подумай, що краще – один товар, чи за ті самі гроші втричі більше?
– Не розумію.
– Тарас нареченій зрадіє, це безумовно. А уяви, який він буде вдячний за порятунок усієї родини?
– Усієї? – чорт задумався, шкребучи пальцями в густих заростях на підборідді. – Гм… Взагалі-то в цьому є щось. От лише з тещею б не помилитися? Може, ну її? Залишимо татарам? Та й мені усіх вас з собою тягати не надто хочеться…
– А навіщо всіх? – заспокоїв Босоркуна Небаба. – Відправимося вдвох. Ти скажеш Тарасові, що вони живі і здорові, а я підтверджу. Ну, що? Гарно я придумав?
– Так, то справді добра порада, – кивнув чорт. – Можеш і від мене, при нагоді, якусь пораду взамін зажадати… Йди по дівчину і чекайте мене тут. Я миттю… Але, тільки щоб потім вже ніяких більше відмовок і зволікань. Домовилися?
– Гаразд, дідьку,