Хранителі - Дин Кунц

Скачать книгу

Санта-Ани, та тривожне відчуття, що за ними женеться якась надприродна істота, Трейвіс також здригнувся. Він визирнув у темряву. Колючі чорні обриси фінікової пальми виділялися на тлі тьмяного жовтого світла вуличного ліхтаря, що стояв неподалік. Пориви вітру ганяли вздовж тротуару кушпелу, опале листя і дрібне сміття, на мить-другу давали їм спокій, а потім знову здіймали в повітря. Якийсь нічний метелик легенько стукнувся об шибку просто перед обличчям Трейвіса та мордою Ейнштейна, мабуть, повважавши відображення місяця чи вуличного ліхтаря живим полум’ям.

      – Ти переживаєш, що воно досі за тобою женеться? – запитав він.

      Пес тихо гавкнув.

      – Я так не вважаю, – сказав Трейвіс. – Ти, напевно, не розумієш, наскільки ми далеко заїхали на північ. У нас була машина, тій істоті довелося би бігти за нами, а таке неможливо. Що б це не було, воно вже далеко позаду. Ейнштейне, воно залишилось у Богом забутому окрузі Оріндж і, звичайно, ні сном, ні духом не відає, куди ми поїхали. Не хвилюйся через це, зрозумів?

      Ейнштейн понюхав і облизав руку Трейвіса, наче на знак згоди і вдячності, але після цього знову виглянув у вікно і ледь чутно заскавчав.

      Трейвісу довелося кликати його назад до спальні. Там пес захотів лягти біля хазяїна. Трейвіс дозволив, щоб заспокоїти тварину.

      На даху бунгало завивав вітер.

      Час від часу в будинку щось поскрипувало – звичні, заспокійливі нічні звуки.

      Тихо гуркочучи мотором і шурхочучи шинами, вулицею проїхав автомобіль.

      Виснажений психічними та фізичними потрясіннями того дня, Трейвіс незабаром заснув.

      Перед світанком він спросоння побачив, що Ейнштейн знову стоїть на варті біля вікна спальні. Напівсонний Трейвіс покликав пса і мляво поплескав долонею по матрацу. Але Ейнштейн не залишив свій пост, і Трейвіс знову занурився у царство Морфея.

      РОЗДІЛ 4

      1

      Наступного дня після зустрічі з Артом Стреком Нора Дейвон довго гуляла, щоб вивчити ті частини міста, в яких вона жодного разу не була. До цього вона раз на тиждень робила короткі прогулянки з Вайолет. З тих пір, як стара померла, Нора продовжила виходити на прогулянку, хоч і рідше, і не далі шести-восьми кварталів від будинку. Сьогодні вона піде значно далі, і це стане її першим, хай і незначним кроком на довгому шляху до свободи та самоповаги.

      Перед виходом Нора вирішила, що по дорозі зайде у якийсь ресторанчик і перекусить. Щоправда, вона ніколи не була в таких закладах, тому перспектива спілкування з офіціантом та сидіння в компанії незнайомців страшенно лякала Нору. Тому вона у паперовий пакет спакувала одне яблуко, апельсин і два вівсяних печива. Нора вирішила поїсти на самоті в якомусь парку. Уже це було проривом. Крочок за крочком.

      Небо було чисте, а повітря тепле. Дерева у своєму свіжому яскраво-зеленому буянні виглядали вже геть по-весняному; вони хиталися від легкого вітерцю, якого вистачало лише, щоб захиститися від спекотного сонця.

      Поки Нора йшла повз доглянуті будинки, частину з яких було збудовано у різних стилях іспанської архітектури,

Скачать книгу