Скачать книгу

в підвалі кампусу Університету імені Джонса Гопкінса знайшли коробку з написаним на ній ім’ям Джона Ватсона. Всередині виявилися чотири прилади. Одним із них був рефлектор, а решта три незрозуміло для чого. Та наприкінці 1970-х ще один історик, який працював над статтею про Ватсона для «Journal of Sex Research», довідався про коробку і зв’язався з її власником, сказавши, що хоче почути думку експертів з приводу тих приладів. Їх сфотографували й надіслали фото групі сексологів з Каліфорнії. «Зігнута трубка з сітчастим каркасом на кінці, певна річ, була інструментом для введення в піхву…» – почали науковці. Залюбки вірю, хоча мені видається, що вінчик для збивання яєць міг би надихнути їх на таку ж відповідь.

      Найдивовижніше полягало в тому, що коли Ватсону запропонували вибирати між кар’єрою, пошаною, фінансовою стабільністю й посадою в Університеті імені Джонса Гопкінса, з одного боку, та вірністю джерелу своїх «серцевих реакцій» – з іншого, він вибрав дівчину[8]. Людська поведінка не така вже й передбачувана, якою її вважали біхевіористи.

      Мало минути десятиліття, щоб медична наука набралася духу й наважилася застосувати всі свої знаряддя для вивчення людського сексу. Йшов 1932 рік. Дослідники Ернст Боас і Ернст Голдшмідт зметикували, що ліпше не публікувати результати своїх досліджень у журналі. Їхні відкриття тихенько з’явилися на 97-й сторінці виданої ними книжки «Серцебиття». Якщо ви прагнете знати, що пришвидшує чи сповільнює серцебиття людини й на скільки саме пришвидшує чи сповільнює – ця книжка для вас. Наприклад, чи знаєте ви, що дефекація може ненадовго зменшити частоту серцебиття на вісім ударів за хвилину? Або, що коли гетеросексуальний чоловік танцює з іншим чоловіком (і тут я собі уявляю, як два Ернсти шпарять запальний фокстрот), то його серце б’ється на двадцять ударів за хвилину менше, ніж під час танцю з жінкою? Автори не включили в книжку дані про те, як впливає читання їхньої книжки на серцебиття, але за моїми спостереженнями, це десь посередині між «сидінням» і «сном».

      Саме пацієнтка № 69 згодилася на експеримент з пацієнтом № 2, у той час як науковці спостерігали за його серцебиттям, і та ж № 69 займалася сексом зі своїм чоловіком № 72, бувши під’єднаною до вимірювальних приладів. Боас і Голдшмідт використовували кардіотахометр, що, судячи з малюнку, був зібраний з деталей машини часу містера Пібоді[9] та контрольної панелі бомбардувальника В-10. На піддослідних начепили електроди, прикріпивши їх чорними гумовими стрічками навколо грудей. Боас і Голдшмідт додали також світлину оголених жіночих грудей, оперезаних чимось схожим на чорну гумову збрую, що додало трохи недозволеного еротизму до їхнього, з кожного іншого погляду, цілком пристойного дослідження. Я підозрюю, що це зображення пацієнтки № 69. У розділі «Подяки» Голдшмідт згадав свою дружину Дору, відзначивши її допомогу в проведенні «експериментів, що тривали добру частину дня й ночі», тож я навіть піду далі й насмілюся припустити, що № 69 – це Дора,

Скачать книгу


<p>8</p>

Ватсон одружився з Рейнер і до кінця життя працював у рекламному бізнесі. Коген описує, як на початку діяльності Ватсона в агентстві Волтера Томпсона, йому доручили провести дослідження ринку. І великий Джон Б. Ватсон снував містечками на берегах Міссісіпі, розпитуючи тамтешніх жителів про їхнє ставлення до гумових чобіт. Що, як на мене, не так уже й відрізняється від роботи психолога.

<p>9</p>

Містер Пібоді (англ. Mr. Peabody) – пес із американського мультиплікаційного серіалу «Rocky and His Friends» (1950–1960), що вигадав машину часу для повернення в минуле. – Прим. пер.