ТОП просматриваемых книг сайта:
На лезі клинка. Джо Аберкромби
Читать онлайн.Название На лезі клинка
Год выпуска 0
isbn 9786171251304
Автор произведения Джо Аберкромби
Жанр Боевики: Прочее
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Якщо він не може дозволити собі програвати, то хай не береться грати! – роздратовано огризнувся Джезаль. – Хто сказав йому, що я блефую? Краще би тримав пельку на замку!
– Він новенький, – втрутився Вест, – і просто хоче стати своїм у нашій компанії. Хіба ти забув, як сам був новачком?
– Ти що мені, батько?
Джезаль пам’ятав, як був новеньким з болісною ясністю, і згадка про це його трохи присоромила.
Каспа змахнув рукою.
– Не переймайтесь, я позичу йому грошей.
– Він їх не візьме, – заперечив Джеленгорм.
– Ну, це вже його справа. – Каспа заплющив очі і повернув обличчя до сонця. – Спекотно. Видно, що зима скінчилась. Вже, мабуть, пішло за полудень.
– Чорт! – вигукнув Джезаль, зриваючись на ноги, і почав збиратись.
Садівник кинув рівняти газон і поглянув на них.
– Чому ти нічого не сказав, Весте?
– А хіба я тобі батько? – запитав майор.
Каспа захихотів.
– Знову спізнилися, – сказав Джеленгорм, надуваючи щоки. – Лорд-маршал цьому не зрадіє!
Джезаль схопив свою зброю для фехтування і побіг у дальній кінець газону. Майор Вест подріботів за ним.
– Ну ж бо! – крикнув Джезаль.
– Вже наздоганяю вас, капітане, – мовив він. – Вже наздоганяю.
– Випад, випад, Джезалю, випад, випад! – гаркав лорд-маршал Варуз, луплячи його стеком по руці.
– Ай! – скрикнув Джезаль і знову підняв металеву палицю.
– Я хочу, щоб ваша права рука рухалася, капітане, щоб вона кидалась, мовби змія! Я хочу, щоб мене осліпила швидкість ваших рук!
Джезаль зробив ще кілька незграбних випадів неповоротким шматком заліза. Це була справжня мука. Його пальці, зап’ястя, передпліччя і плече горіли від натуги. Він весь просяк потом, що злітав з його обличчя великими краплями. Маршал Варуз легко відбивав його жалюгідні потуги.
– Тепер бий! Бий лівою!
Джезаль з усіх сил, що іще зостались у лівій руці, замахнувся великим ковальським молотом, цілячи у голову старого. Він ледь піднімав цю кляту залізяку – і це якщо був у формі. Маршал Варуз без особливих зусиль відступив убік і врізав йому стеком в обличчя.
– Ай-ай! – заволав Джезаль і, спотикаючись, відступив назад. Несподівано молот вислизнув із його руки і гупнув йому просто на ногу. – А-а-а! – Металевий держак брязнув об підлогу, і коли Джезаль зігнувся до забитих пальців ноги, нараз відчув пекучий біль від того, що Варуз шмагнув його по задниці. Ляскіт від удару прокотився подвір’ям, і Джезаль упав ницьма землю.
– Стидобисько! – вигукнув старий. – Ви соромите мене перед майором Вестом!
Майор хитнувся на кріслі назад і затрясся від тамованого сміху. Джезаль втупився в бездоганно начищені чоботи маршала, не відчуваючи нагальної потреби підніматись.
– Підйом, капітане Лютар! – гукнув Варуз. – Якщо не ваш, то мій час ще в ціні!
– Добре, добре!
Джезаль знесилено підвівся, хитаючись під палючим