LITMIR.BIZ

Скачать книгу

вказували на те, що Лідсів захопили зненацька, уві сні.

      Притиснувши підборіддям до грудей ліхтарик, Вілл занотував пам’ятку: «Джеку – де був собака?»

      Ґрем поїхав назад до готелю. На водінні довелося зосереджуватися, хоч о пів на п’яту ранку машин на дорогах було небагато. Голова й досі боліла, тож Ґрем узявся шукати цілодобову аптеку.

      Одна така знайшлася на вулиці Пічтрі. Біля входу дрімав нечупарний неозброєний охоронець. Фармацевт у такому масному халаті, аж лупу на плечах було видно, продав Ґрему баферин. Світло до болю яскраве. Ґрем не любив молодих фармацевтів. Вони наче мали комплекс «середньої дитини» і часто поводилися нахабно. Ґрем підозрював, що вдома вони також дратували рідню.

      – Що ще? – спитав фармацевт, здійнявши пальці над клавішами касового апарата. – Що ще?

      Працівники відділу ФБР в Атланті забронювали йому номер в абсурдному готелі біля нового «Пічтрі-центру». Там були скляні ліфти у формі стручків молочаю – побачивши їх, Ґрем остаточно зрозумів, що перебуває у великому місті.

      До себе в номер він піднімався з двома делегатами, що почепили бейджі з привітанням та ім’ям. Вони трималися за поруччя в ліфті й позирали вниз на готельний вестибюль.

      – Оно диви, біля стійки – то ж Вілма й решта, щойно підтягнулися, – сказав більший. – Чорт забирай, я б і собі урвав шматочок.

      – Трахав би, поки кров з носа не заюшить, – відгукнувся другий.

      Страх і хіть, у страхові – злість.

      – То ти в курсі, навіщо жінці ноги?

      – Навіщо?

      – Щоб не слизила по підлозі, мов слимак.

      Двері ліфта відчинилися.

      – Приїхали? Приїхали, – сказав більший і на виході похилився на стінку.

      – Сліпий веде сліпого, – кинув другий.

      Ґрем зайшов у номер і поклав свою картонну коробку на комод. Потім сховав у шухляду, щоб не бачити. Він уже вдосталь надивився на мерців із широко розплющеними очима. Хотілося зателефонувати Моллі, але ще було зарано.

      Збори призначено на восьму ранку в головному поліцейському управлінні Атланти. І розповідати особливо нічого.

      Треба спробувати заснути. Розум Ґрема був наче переповнений пансіон, де всюди суперечки, а на іншому кінці коридору – бійка. Онімілий, спорожнілий, перед тим як лягати в ліжко, він узяв із ванної склянку, налив віскі на два пальці й випив. Темрява підступала надто близько. Ґрем увімкнув у ванній світло й повернувся в ліжко. Уявив, що то Моллі у ванній розчісує волосся.

      У голові лунав його власний голос, промовляв рядки зі звіту про розтин, хоча Ґрем ніколи голосно його не читав: «…сформовані калові маси… слід тальку на нижній частині правої ноги. Перелом медіальної стінки очниці в результаті введення осколка дзеркала…»

      Ґрем спробував подумати про пляж на Шуґарлоуф-Кі, почути шум хвиль. Він уявив свій робочий верстат і згадав про механізм для водяного годинника, що вони його будували з Віллі. Промугикав під ніс «Ріка віскі» Скачать книгу