Скачать книгу

помилок. А такими маркерами є звіти про кількість опадів, відомості про забруднення повітря і тому подібна інформація.

      До них підійшов Толланд з колегами. Майкл усміхнувся Рейчел.

      – Вона знає багато цікавого про лід, еге ж?

      Дивно, але Рейчел зраділа, побачивши його.

      – Так, вона надзвичайно цікава жінка.

      – До речі, – кивнув Толланд, – доктор Менгор має рацію стосовно 1716 року. НАСА вирахувала такий самий рік удару метеорита об землю ще задовго до того, як ми тут з’явилися. А доктор Менгор свердлила свої отвори, вивчала зразки і дійшла того ж висновку, підтвердивши результати космічної агенції.

      Рейчел була неймовірно вражена.

      – І до речі, – зауважила Нора, – саме 1716 року спостерігачі бачили яскраву кулю в небі над північчю Канади. Цей випадок увійшов до історії під назвою «Юнгерсольське падіння», на честь людини, яка багато займалася його дослідженням.

      – Отже, – додав Коркі, – відповідність між зафіксованою істориками датою і датою, встановленою експериментальним шляхом, свідчить про те, що наш камінь – шматок того самого метеорита, падіння якого було зареєстровано 1716 року.

      – Докторе Менгор! – покликав один з робітників. – Уже видно гаки.

      – Екскурсію закінчено, хлопці, – заявила Нора. – Настає момент істини. – Вона схопила складаний стілець, видерлася на нього і щосили закричала: – Всім сюди! За п’ять хвилин витягуємо!

      Усі науковці, що перебували в куполі, наче піддослідні собаки Павлова, що реагують на дзвінок до обіду, кинули свої справи і поквапилися до зони витягання.

      Нора Менгор стала руки в боки і обвела поглядом свої володіння.

      – Ну що ж, підіймаймо «Титанік»!

      28

      – Швидше відійдіть! – заволала Нора, пробиваючись крізь дедалі більший натовп.

      Робітники розосередилися. Нора командувала процесом і явно грала на публіку, перевіряючи натяг тросів та правильність їх кріплення.

      – Віра! – крикнув один із працівників НАСА.

      Чоловіки натягнули лебідки – і троси вилізли з отворів іще на шість дюймів.

      Троси рухалися догори, і Рейчел відчула, як натовп мимоволі потроху сунеться вперед, передчуваючи велику подію. Коркі й Толланд стояли поруч і скидалися на малят, що прийшли подивитися на різдвяну ялинку. З протилежного боку отвору з’явилася масивна фігура керівника НАСА Лоуренса Екстрома; він зайняв зручне місце і почав спостерігати за витягуванням метеорита.

      – Гаки! – заволав один із працівників НАСА. – Бачу гаки!

      Сталеві сріблясті троси, що піднімалися крізь свердловини, поступилися місцем жовтим ланцюгам.

      – Ще шість футів! Не розгойдуйте! Тримайте рівно!

      Біля вежі з риштуванням запала напружена тиша, неначе глядачі, як на спіритичному сеансі, очікували появи якогось божественного привида, – усі нетерпляче чекали, коли з’явиться метеорит.

      І Рейчел побачила його.

      Крізь шар льоду, що дедалі тоншав, почали проступати невиразні

Скачать книгу