LITMIR.BIZ

Скачать книгу

із написом RADIO VATICANA. Саме з цього приміщення, усвідомив Ленґдон, найпопулярніше у світі радіо – Радіо Ватикану – транслює слово Боже мільйонам слухачів по всій землі.

      – Attenzione, – сказав пілот, різко звернувши на кільце.

      Коли авто повернуло, Ленґдон насилу повірив власним очам. Giardini Vaticani, подумав він. Серце міста Ватикан. Просто перед ними була задня стіна собору Святого Петра. Ленґдон подумав, що більшість людей ніколи не бачила собору Святого Петра з цього боку. Праворуч виднівся Палац трибуналу – розкішна резиденція папи у стилі бароко, позмагатися з якою в оздобленні міг хіба що Версаль. Суворий на вигляд будинок Governatorato, у якому міститься адміністрація міста Ватикан, тепер був позаду. А ліворуч попереду височіла прямокутна будівля музею Ватикану. Ленґдон знав, що в цей приїзд не буде часу на відвідання музею.

      – А де всі? – поцікавилася Вітторія, оглядаючи порожні галявини й тротуари.

      Гвардієць подивився на свій чорний військовий годинник – дивний анахронізм під його пишним рукавом.

      – Кардинали зібралися в Сікстинській капелі. Конклав розпочинається менш ніж за годину.

      Ленґдон кивнув, невиразно пригадуючи, що перед конклавом кардинали проводять дві години в Сікстинській капелі у спокійних роздумах і спілкуванні з колегами-кардиналами з різних куточків світу. Ця традиція має на меті поновити стару дружбу між кардиналами і полегшити процес виборів.

      – А інші мешканці й персонал?

      – Задля безпеки і збереження таємниці їм заборонено бути в місті, доки не закінчиться конклав.

      – А коли він закінчиться?

      Гвардієць знизав плечима.

      – Бог один знає. – Слова його прозвучали навдивовижу буквально.

      Припаркувавши авто на широкій галявині позаду собору Святого Петра, гвардієць повів Ленґдона з Вітторією нагору кам’яною стежкою на викладений мармуром майдан. Перетнувши його, вони впритул наблизилися до стіни собору і пішли вздовж неї через трикутне подвір’я, віа Бельведере до купки будівель, що тісно тулились одна до одної. Вивчаючи історію мистецтв, Ленґдон достатньо «нахапався» італійської, щоб зрозуміти написи на будинках: Друкарня Ватикану, Лабораторія з відновлення гобеленів, Управління пошти та Церква Святої Анни. Вони перетнули ще один невеличкий майдан і досягнули мети свого маршруту.

      Присадкувата кам’яна будівля, у якій міститься офіс швейцарської гвардії, розташована біля Il Corpo di Vigilanza, на північний захід від собору Святого Петра. Обабіч входу, наче дві кам’яні статуї, стояло двоє вартових.

      Ленґдон мусив визнати, що ці вартові мають зовсім не комічний вигляд. Хоч вони теж були одягнуті в блакитно-золотий однострій, кожний мав традиційного «довгого ватиканського меча» – гостреного списа завдовжки вісім футів. Подейкують, що в п’ятнадцятому столітті під час хрестових походів від таких мечів загинуло безліч мусульман.

      При наближенні Ленґдона з Вітторією вартові зробили крок уперед і схрестили списи, заступивши вхід. Один збентежено подивився на пілота.

      – I pantaloni, – мовив, показуючи на шорти Вітторії.

      – Il

Скачать книгу