ТОП просматриваемых книг сайта:
Багряні ріки. Жан-Крістоф Ґранже
Читать онлайн.Название Багряні ріки
Год выпуска 1998
isbn 978-617-12-5978-2,978-617-12-5979-9
Автор произведения Жан-Крістоф Ґранже
Жанр Триллеры
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Комісар звернув із автостради й попрямував у долину. На заході він побачив кілька прямовисних річок, що, переплітаючись між собою, стікали з темних гірських схилів сріблястими потоками. Поліціянт пригальмував: легкий дрож пройняв його, коли він скинув поглядом на ці крижані струмені води, що спадали з вершини, то ховаючись у гущавині чагарнику, то відразу з’являючись, білі й блискучі, щоб за мить зникнути знову…
Ньєман вирішив зробити невеличкий гак. Він з’їхав із дороги й опинився під склепінням скроплених ранковою росою модрин і ялиць, а відтак виїхав на довгу рівнину, оточену високим муром чорних круч.
Комісар зупинився. Він вийшов із машини й дістав бінокль. Довго роздивлявся довкола, шукаючи річку, яку втратив із очей, аж доки не збагнув, що вона, діставшись улоговини, далі тече за стіною цих скель. Тепер він навіть міг її бачити у просвітах між камінням.
Раптом йому ще дещо впало у вічі. Ньєман сфокусував бінокль. Ні, він не помилився. Поліціянт повернувся до машини і рвонув на повній швидкості в напрямку до річки. В одній із розпадин між скелями він щойно помітив характерну ознаку Національної жандармерії – жовту флюоресцентну стрічку з написом:
3
Ньєман з’їхав у міжгір’я, де виднілася звивиста стежина. Невдовзі він змушений був зупинитися: дорога була завузька для його седана. Комісар вийшов із машини, проліз попід огороджувальною стрічкою та дістався берега річки.
Плину води тут перешкоджала природна загата з брил каміння. Усупереч Ньємановим очікуванням потік, замість нуртуватий пінитися, розливався невеличким прозорим озерцем, тихим і спокійним. Немов обличчя, з якого раптом зникла вся лють. Далі, праворуч, річка відновлювала свій біг і вочевидь текла через місто, сіруваті обриси якого вимальовувалися в низині.
Раптом Ньєман завмер. Ліворуч якийсь чоловік сидів навпочіпки над водою. Комісар інстинктивно сягнув рукою по зброю, зачепивши наручники, які тихо дзенькнули. Чоловік обернувся до нього і всміхнувся.
– Що ви тут робите? – грубо запитав Ньєман.
Незнайомець не відповів одразу. Далі всміхаючись, він підвівся й стріпнув руками. Був це молодий чоловік з тендітними рисами обличчя та світлявим м’яким волоссям. Замшева куртка, брюки зі стрілками.
– А ви? – дзвінким голосом парирував він.
Така зухвалість збентежила Ньємана.
– Я з поліції, – заявив він суворим тоном. – Ви що, не бачили стрічки? Сподіваюся, у вас є вагома підстава порушити заборону, бо…
– Ерік Жуано, кримінальна поліція Ґренобля. Я прийшов сюди розвідати. Ще троє моїх колег мають прибути вдень.
Ньєман