LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Шiсть

      «Гаразд, – твердо кажу я собі наступного дня. – Головне – не впадати у відчай від того, скільки я витратила вчора». Що було – те загуло. А сьогодні починається моє нове, стримане життя. Відтепер я взагалі нічогісінько не витрачатиму. Девід Е. Бартон каже, що першого тижня слід поставити собі за мету скоротити витрати вдвічі, але я вважаю, що зможу впоратись і значно краще. Узагалі-то я нікого не хочу образити, але всі ці книжки про саморозвиток пишуть для людей, у яких немає жодного самоконтролю, правда ж? А я от досить легко кинула палити (зараз роблю це лише за компанію, але це не враховується).

      Я натхненно готую бутерброд із сиром і загортаю у фольгу. Просто зробивши це, я вже заощадила зо два фунти! Термоса в мене немає (треба буде прикупити на вихідних), тому каву мені взяти ніяк, але в холодильнику є пляшка мінералки, тож я вирішую натомість узяти її. Це ще й для здоров’я корисніше.

      Насправді дивно, навіщо взагалі купувати магазинні бутерброди? Адже їх так просто готувати самим, і це виходить так дешево. Так само і з карі. Девід Е. Бартон пише, що, замість того щоб замовляти дорогі готові страви, слід навчитися самим готувати карі та смажити овочі у фритюрі, адже це вийде в рази дешевше. Саме це я й робитиму на вихідних, після того як відвідаю музей або просто погуляю побіля річки, милуючись красою навкруги.

      Ідучи до метро, я почуваюся чистою, оновленою. І дуже рішучою. Поглянути лишень на всіх цих людей, що метушаться вулицею, у яких на думці самі лише гроші. Гроші, гроші, гроші. Це ж одержимість. Але щойно ви відмовляєтеся від грошей – узагалі, назовсім, – вони відразу ж перестають мати для вас хоч якесь значення. Уже зараз я почуваюся зовсім інакше. Менш матеріалістично, більш філософськи. Більш духовно. Як каже Девід Е. Бартон, ми забуваємо щодня дякувати за те, що маємо. Світло, повітря, свобода, близькість друзів… Це ж важливіше в житті, правда? Важливіше за одяг, взуття та іншу мішуру.

      Мене майже лякають ці зміни, що вже відбулися в мені. Наприклад, я йду повз журнальний кіоск на станції метро, неуважливо поглядаю на нього, але не відчуваю ніякого бажання купити жоден із виставлених журналів. Журнали не мають жодного значення в моєму новому житті (до того ж більшість із них я вже прочитала).

      Тож до метро я заходжу спокійна і незворушна, як буддистський монах. А вийшовши з нього, йду повз крамницю, що пропонує взуття зі знижкою, навіть не дивлячись у її бік. А потім і повз «Лючіо». Сьогодні – жодного капучино. Жодних мафінів. Узагалі жодних витрат – іду просто в офіс.

      Зараз ненапружена пора місяця у «Вдалих вкладеннях». Ми щойно віддали

Скачать книгу