LITMIR.BIZ

      лі вже давно вештався у темряві навколо. Як же так вийшло, що тепер йому можна вийти на сцену? артур відсторонив його за небезпечні витівки, через які всіх закривали в ізоляторі. Як і кевін, лі давно був небажаним – ще з часів ув’язнення у Лебаноні, штат Огайо. Тож якщо лі знов стоїть на сцені – виходить, це небезпечне місце, і керує тут рейджен. лі роздивився навколо й вирішив, що вони у якійсь лікарні на кшталт в’язниці – у такому місці правити точно має хранитель ненависті.

      – Міллігане, твоя черга!

      У кабінеті лікаря підлога була вкрита м’яким килимом кольору какао, на якому стояли оббиті штучною шкірою стільці. Доктор сидів за столом і дивився на Біллі через трохи затемнені окуляри.

      – Містере Мілліган, мене звати доктор Лінднер. Я головний лікар Державної клініки Ліми для душевнохворих злочинців. Я читав вашу історію хвороби, а також газети. Тож перш ніж ми почнемо, я хочу, щоб ви знали: я не вірю у ваш синдром множинної особистості.

      Так от де вони! У дурці в Лімі! У тому самому місці, від якого його так хотіли вберегти адвокати!

      лі роздивився зморщене обличчя лікаря, рідку козлину борідку, близько посаджені очі й лоб з високими залисинами. Ззаду волосся в нього звисало на воріт білої сорочки. Темно-синю краватку тримала потерта булавка зі знаком миру з шістдесятих. Після цього лі сконцентрувався на його голосі, виразах обличчя й манерах – щоб потім скопіювати. Загалом слухати його було ніколи. Він щось там казав про правила. Тут як у бейсболі: у тебе є три страйки3, тільки після третього ти не сідаєш на лаву, а лягаєш – тобто тебе прив’язують до ліжка в місці під назвою «крижаний ізолятор».

      Пародіювати цього типа буде нескладно.

      Задзвонив телефон, і Лінднер узяв слухавку.

      – Так, він зараз у мене, – відповів він комусь. Потім ще трохи помовчав і додав: – Ага, так, подивимося, що можна зробити, – він поклав слухавку та продовжив лагіднішим тоном: – Мабуть, ви вже здогадалися, що це дзвонили стосовно вас.

      лі кивнув.

      – Деякі джентльмени хочуть поговорити з вами.

      – Якісь психи?

      – Ні. Їх цікавить ваш випадок. Вони їхали аж із Дейтона, щоб познайомитися з вами.

      лі здогадався, про кого мова. Це ті журналісти, що готові й батька продати заради договору на публікацію книжки про Біллі Міллігана. Коли Учитель і Біллі відмовили їм і почали працювати з письменником, вони взялися писати огидні статті. лі розсміявся:

      – Скажіть їм, нехай

Скачать книгу