LITMIR.BIZ

Скачать книгу

більшість товару радше надворі, ніж усередині.

      Пуаро прошепотів мені кілька інструкцій, а потім увійшов у крамницю. Почекавши зо дві хвилини, я зайшов за ним. Він саме торгувався за качан салату. Я ж, у свою чергу, купив фунт полуниці.

      Пуаро захоплено говорив із дебелою жінкою, що обслуговувала його.

      – Це вбивство сталося саме навпроти вас, адже так? Оце історія! А скільки галасу вона тут наробила!

      Опасиста жінка, очевидно, втомилася говорити про вбивство. Імовірно, вона лише це й робила цілісінький день. Жінка лише зауважила:

      – Було б непогано, якби ця юрба роззяв забралася звідси. На що там дивитись? Не можу зрозуміти.

      – Учора ввечері все було зовсім інакше, – сказав Пуаро. – Може, ви навіть бачили вбивцю, що входив у крамницю. Високий блондин з бородою, еге ж? Чув, що він росіянин.

      – Що? – Вона раптом підняла голову. – Кажете, це скоїв росіянин?

      – Я так розумію, що поліція заарештувала його.

      – Хто б міг подумати! – Жінка розхвилювалася, стала балакучіша. – Іноземець!

      – Mais oui20. Я думав, ви помітили його вчора ввечері?

      – Що ж, у мене небагато часу, щоб роззиратися, це точно. Вечір – найбільш напружений час, тому що багато людей ідуть цим шляхом додому. Високий блондин із бородою? Ні, не скажу, що бачила когось, хто б відповідав такому опису.

      Тут я вставив свою репліку:

      – Вибачте, сер, – я сказав Пуаро. – Гадаю, ви помиляєтесь. Мені сказали, що то був невисокий брюнет.

      Почалася палка дискусія, в якій брала участь повна леді, її щуплявий чоловік і посильний, хлопчина з хрипким голосом. Помітили не менше чотирьох невисоких брюнетів, а хриплий хлопчина бачив високого блондина.

      – Але той був без бороди, – з жалем додав він.

      Нарешті, зробивши покупки, ми вийшли із закладу, так і не зізнавшись у брехні.

      – І навіщо це все, Пуаро? – запитав я з легким докором.

      – Parbleu21, я хотів дізнатись, які шанси, що хтось чужий непомітно пройде в крамницю навпроти.

      – Не можна було просто запитати, без тієї павутини брехні?

      – Ні, mon ami. Якби я «просто запитав», як ви кажете, то не отримав би відповіді на жодне з моїх запитань. Ви ж самі англієць, Гастінґсе, але схоже, не зовсім розумієте, як англійці відповідають на пряме запитання. Вони неминуче стають підозрілими, і в результаті – мовчання. Якби я попросив у цих людей необхідну інформацію, вони закрилися б, як устриці. Але я зробив дещо дивну заяву, а ви її заперечили – і завдяки цьому їхні язики миттєво розв’язались. Ми також дізналися, що той час – найбільш напружений, усі поринають у свої справи й вулицею проходить багато людей. Гастінґсе, наш убивця добре обрав час.

      Він замовк, а тоді додав із ноткою докору:

      – Хіба у вас узагалі немає здорового глузду, Гастінґсе? Я попросив вас зробити quelconque22 покупку, і ви навмисне обираєте полуницю! Вона вже починає протікати через пакет і загрожує вашому добротному костюму.

      Трохи

Скачать книгу