ТОП просматриваемых книг сайта:
Полліанна. Елінор Портер
Читать онлайн.Название Полліанна
Год выпуска 1913
isbn 978-966-03-8251-0
Автор произведения Елінор Портер
Жанр Детская проза
Серия Шкільна бібліотека української та світової літератури
Издательство Фолио
– Добрий день! – ввічливо почала Полліанна. – Я від міс Поллі Гаррінґтон, і була б рада побачити місіс Сноу, бо я щось для неї маю.
– Коли так, ви перша, хто радий її побачити, – пробурмотіла дівчина, проводжаючи Полліанну коридором до дверей кімнати.
У кімнаті, де лежала хвора, вікна були наглухо зашторені. Тому, коли дівчина впустила гостю, та, деякий час, лише блимала очима, звикаючи до напівтемряви. Нарешті, вона побачила в глибині кімнати жінку, що напівлежала у ліжку. Полліанна відразу попрямувала до неї.
– Добрий день, місіс Сноу, як ся маєте? Міс Поллі сподівається, що ви сьогодні почуваєтесь добре і передає вам телячий холодець.
– От прикрість! – буркнула хвора роздратовано. – Я, звісно, дуже їй вдячна. Проте сьогодні я сподівалася покуштувати супу з баранини.
Полліанна стурбовано насупила брови.
– А я думала, коли вам приносять холодець, вам хочеться курки, – здивовано зазначила вона.
– Що? – різко обернула до неї голову хвора.
– Та ні, нічого такого, – квапливо заспокоїла її Полліанна. – Насправді, це не так важливо. Просто Ненсі сказала, коли вам приносять холодець, вам хочеться курки, а баранячого супу вам хочеться, коли приносять курку. Але, ймовірно, Ненсі трішечки наплутала.
Хвора випростала спину і сіла прямо, що було для неї небаченою справою, про що Полліанна, втім, знати не могла.
– Отже, міс Зухвалість, ви хто така? – запитала місіс Сноу.
– Насправді, мене звати геть інакше, місіс Сноу, – засміялася Полліанна. – Щиро кажучи, я задоволена, що інакше, ніж ви оце сказали. Бо таке ім’ячко давалось би взнаки дужче навіть Гіпзіби! Я Полліанна Вітьєр, племінниця міс Поллі Гаррінґтон. Я тепер переїхала до неї назовсім. Ось чому сьогодні передачу з холодцем принесла вам я.
Місіс Сноу спочатку зацікавилася новинами і ніби підбадьорилася. Однак, почувши знов про холодець, вона безвладно відкинулася на подушки.
– Авжеж. Красно дякую. Ваша тітка дуже добра до мене. Але у мене сьогодні немає апетиту. Я б хотіла хіба що баранячого…
Не договоривши, вона раптом різко змінила тему:
– Я сьогодні геть не спала. За всю ніч ні на мить очей не склепила.
– Щастить вам! Мені б так! – зітхнула Полліанна, ставлячи холодець на тумбочку біля ліжка і зручно влаштовуючись на стільці, що стояв поруч. – Адже скільки часу ми втрачаємо через той сон. Прикро, правда?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.