LITMIR.BIZ

Скачать книгу

наші знамення у всіх країнах, поки вони не зрозуміють, що це правда».

      – Але друга сура, благочестивий, сура меддинська, гласить: «Горе тим, що пишуть писання своїми руками, а потім кажуть: це від Аллаха». Бо знамення, про які ти говориш, несуть наші воїни і до Азова, і до Багдада. І там, і там чорніє земля від наших ратників, як Кафський степ від сарани. Скажи мені, яка ж війна священна? Проти християн чи проти єдиновірних мусульман?

      Затремтів посох у руці дервіша, а жінки з тривогою й надією дивилися в розумні очі аксакала15 – що скаже він ще, може, це прийшов до них віщун горя або радості?

      Глянув Омар на зажурених матерів, сестер і дочок воїнів, що віддали або віддають життя за Високий Поріг16 над Євфратом і Доном, – жаль закроївся на губах, мовчав старий; повів очима на проповідників священних воєн – зло струснуло ним, і розповів він дервішам сон пророчий.

      – Приснився дивний сон султанові Амурату під стінами Багдада. До лозини нібито підійшов ніж, щоб зрізати її. А лозина відіслала його до іншої. І ще побачив падишах уві сні шулік, що їли падаль, виригали і знову їли, і гинули, обжершись нечистю. Покликав Амурат мудреця і спитав його, що означає цей сон.

      – Це віщування на нинішній день, – відповів мудрець. – Лозина, що відсилає ніж до своєї подруги, – це ми самі, що не щадимо брата задля своєї користі. А шуліки – то знову ж таки ми, що пожираємо чуже добро, відригуємося людським стражданням і робимо й робитимемо те саме, поки здохнемо від своєї ненаситності.

      Закричав дервіш:

      – Ти шиїт17, перс шолудивий! І мудрець той теж був персшиїт, хай почорніє його голова, яку, напевно, стяв великий падишах!

      Заверещали дервіші:

      – Хто ти такий? До каїрського паші відвести його!

      Навіть не здригнувся аксакал.

      – Я Омар-челебі, анатолієць. І цю відповідь султанові дав я. Затих крик, і шепіт пішов по юрбі, ім’я Омара зашелестіло на губах вражених монахів. О, його – цього мандрівника, меддаха і хафіза18, на якого ще не звелася рука жодного можновладця, знали в Стамбулі і Брусі, в Бахчисараї і Кафі.

      – Моліться, люди, – мовив меддах. – Привид голоду блукає над степом. Благайте Бога, щоб не справдилися слова пророка про сім худих корів, що пожирають сім ситих, про сім сухих колосків, що пожирають сім налитих. Просіть милості в неба…

      Він звів руки, прошепотів молитву і подався в безвість розпаленого степу.

      Розділ другий

      Зажурилась Україна, що ніде прожити,

      Витоптала орда кіньми маленькії діти.

      Малих потоптала, старих порубала,

      А молодих, середульших у полон забрала.

Українська народна пісня

      Цього пекельно-пекучого літа господар-татарин відпустив Марію на волю. Два роки тому він купив її з хворою семилітньою дитиною на ясир-базарі і привів їх до своєї тісної й темної ліплянки.

      Посередині татарської хати стояв ткацький верстат, а за ним, на міндері19,

Скачать книгу