Все буде добре - Анастасія Нікуліна

Скачать книгу

страшні картини: постаріла Христя, згорблена мама, кімната, просочена запахом квашеної капусти, великий мішок з буряками, за яким сидить вона, перев’язана бабиною хусткою, а її доглянуті руки на очах укриваються загрубілими мозолями, пальці скоцюрблюються, шкіра пливе бридкими чорними плямами.

      Ні-ні-ні, цього не може бути! Це просто збіг, просто панічний емоційний стан. Психолог казав: нічого серйозного. А він не бреше. За такі гроші він просто не може брехати! Потрібно просто змінити оточення – це завжди спрацьовувало.

      Гучна ритмічна музика долинала із закладу з промовистою назвою «Вегас». Те, що треба. Розбавлені напої, завищені ціни, паскудна музика – однак Марія була в цьому закладі вперше, а отже, імовірність зустріти когось знайомого зводилась до нуля. Дівчина сіла за барну стійку біля вульгарної малолітки в рожевих панчохах у сітку. У полі зору одразу виник перший претендент. Тренованим оком Марія швидко вихопила основні деталі: годинник «Patek Philippe», взуття «Bruno Magli». Бритоголовий, самопевний погляд, сорочку напинає чимале черевце. Не Аполлон, але й не таких брали. Марія (яка Марія? Марі!) виклично закидає ногу на ногу, звабно примружується і… захлинається заготовленою фразою, коли бритоголовий по-хазяйськи обіймає сопливе дівча в рожевому й прямує на танцпол. Марія схопила стопку текіли, а потім ще одну, і ще, і ще. На ватяних ногах вона підвелася. До виходу було ще два кроки, коли її шлях перегородив молодий чоловік. Ти запізнився, друже. То тепер вона приваблива? Коли п’яна й доступна кожному лоху, що…

      Вони не бачилися понад десять років. Антон майже не змінився – той самий жорсткий їжачок світлого волосся, світло-зелені очі, широкі плечі й по-дитячому захоплений погляд. Розлука пішла йому на користь. Те, що було потім, згадувати не хотілося.

      Шкода, що не можна зупинити життя на правильному моменті. Завершити історію й поставити крапку після слів: «І жили вони довго й щасливо». Адже в її історії вони жили довго, однак зовсім не щасливо.

      Марії вистачило трьох тижнів, щоб вивчити правила. Антон тижнями перебував у роз’їздах, не терпів довгих розмов по телефону, а повертаючись із рейсу, вів її в дешеву забігайлівку, яку чомусь називав рестораном. Її, для якої найдорожчі готелі з радістю розчиняли свої двері.

      Антон не намагався змінити ситуацію – натомість зрозумів по-своєму натяки дівчини про краще життя. «Тобі потрібна хороша робота», – сказав він якось, і Марія сприйняла це за гарний жарт. Але наступного дня чоловік привів її на співбесіду в одну консалтингову фірму. Дівчину взяли, хоч вона й не відповідала профільним вимогам, і Марія подумала: «А чом би й ні? Може бути цікаво». Однак працювати виявилося не так захоплююче, як можна було подумати. Доводилося стирчати в душному приміщенні з десятої до п’ятої, складати нікому не потрібні звіти та витримувати емоції інших людей.

      На адаптацію пішов тиждень. Її ненавиділи поголовно всі секретарки, зате чоловіки не зводили очей. Це повертало забуте відчуття влади, і Марія знову розквітла. Вона отримувала шалене задоволення

Скачать книгу