LITMIR.BIZ

Скачать книгу

що там за клопіт з Ральфом?

      – З Ральфом? – перепитав я. – Нічого.

      – Тоді чому він зупинився у «Трьох вепрах», а не у «Парку папороті»?

      У мене й на мить не виникло сумнівів у твердженні Керолайн, що Ральф Пейтон перебуває в місцевому готелі. Достатньо було її слова.

      – Екройд говорив мені, що Ральф у Лондоні, – промовив я здивовано, відступивши від свого непорушного правила ніколи не ділитися інформацією.

      – О! – здивувалася і Керолайн. Я помітив, як смикався її ніс, доки вона це обдумувала. – Він прибув до «Трьох вепрів» учора ввечері, – зауважила вона. – Він і досі там. Учора ввечері він зустрічався з якоюсь дівчиною.

      Мене це зовсім не здивувало: Ральф, мушу додати, більшість вечорів гуляє з дівчатами. Та мене таки вразило, що для розваг він обрав Кінґз-Еббот, а не веселу столицю.

      – З однією з офіціанток? – припустив я.

      – Ні. Це все, що мені відомо. Він ходив на побачення. Не знаю з ким.

      (Керолайн було гірко таке визнати).

      – Але здогадуюся, – продовжила моя невтомна сестра.

      Я терпляче чекав.

      – Зі своєю двоюрідною сестрою.

      – З Флорою Екройд? – ошелешено вигукнув я.

      Флора Екройд не була родичкою Ральфа Пейтона, та оскільки Ральфа вже давно вважали сином Екройда, їх мали за родичів.

      – З Флорою Екройд, – повторила сестра.

      – Але чому не піти до «Папороті», якщо бажаєш із нею зустрітися?

      – Таємно заручені, – виголосила Керолайн із безмежним задоволенням. – Старий Екройд не хоче про це й чути, тому вони змушені зустрічатися отак.

      Я бачив недоліки версії Керолайн, але втримався від зауваг. Невинна репліка про нашого нового сусіда змінила тему розмови.

      У будинку по-сусідству, «Модринах», нещодавно оселився чужинець. На превелике невдоволення Керолайн, їй не вдалося вивідати про нього нічого, крім того, що він іноземець. Виявилося, що її агентура – ненадійна. Вочевидь, цей чоловік споживає молоко, овочі, м’ясо та іноді й мерлани, так само, як і будь-хто інший, але ніхто з постачальників його цими продуктами не мав про нього жодної інформації. Навіть його ім’я (здається, містер Порротт) викликало відчуття нереальності. Єдине відоме про нього – це те, що він цікавиться вирощуванням кабачків.

      Але, звісно, не такої інформації потребує Керолайн. Вона воліє знати, звідки він, хто за фахом, чи одружений, ким була чи є його дружина, чи має він дітей, яке дівоче прізвище його матері й усяке таке. Гадаю, саме хтось, схожий на Керолайн, вигадав запитання для отримання паспорта.

      – Моя люба Керолайн, – почав я, – професія цього чоловіка видається мені безсумнівною. Цирульник-пенсіонер. Глянь на його вуса.

      Керолайн не погодилася. Вона заперечила, що якби цей чоловік був перукарем, волосся мав би хвилясте, а не пряме. У всіх перукарів кучеряве волосся.

      Я вказав на кількох знайомих зі мною особисто перукарів із прямим волоссям, але Керолайн залишалася непохитною.

      – Я взагалі не можу його зрозуміти, – пояснювала вона печально. – Нещодавно я позичала

Скачать книгу