LITMIR.BIZ

Скачать книгу

коли б ця інформація не побачила світу. – Він ненадовго замовк. – Водночас я вважаю, що все в нашому світі відбувається за Божим задумом. Може, нашими молитвами Бог звернеться до пана Кірша й переконає його не оприлюднювати свого відкриття.

      Аль-Фадл пирхнув:

      – Не думаю, що пан Кірш – така людина, яка здатна почути голос Божий.

      – Може, й так, – сказав Вальдеспіно. – Однак чудеса відбуваються кожного дня.

      Аль-Фадл палко заперечив:

      – З усією повагою – але хіба що ви будете молитися, щоб Бог ударив Кірша блискавкою до того, як він проголосить…

      – Панове! – втрутився Кьовеш, намагаючись розрядити напругу, що починала наростати. – Не гарячкуймо. Нам немає необхідності просто зараз домовлятися. Пан Кірш сказав, що свою презентацію влаштує через місяць. Чи не варто було б мені запропонувати, щоб ми зараз подумали над цією справою кожен окремо, а потім переговорили за кілька днів? Можливо, нам на думку спаде правильний план дій.

      – Це мудро, – відповів Вальдеспіно.

      – Тільки не чекаймо занадто довго, – додав аль-Фадл. – Зідзвонімося через два дні.

      – Домовилися! – сказав Вальдеспіно. – На той час ми зможемо ухвалити правильне рішення.

      Відтоді минуло два дні, і тепер настав вечір, на який планувалася телефонна нарада.

      Рабі Кьовеш дедалі більше хвилювався, сидячи сам-один у своєму кабінеті в хазіко. Минуло майже десять хвилин після призначеного часу.

      Нарешті задзвонив телефон – і Кьовеш схопив слухавку. – Добрий вечір, рабі, – сказав єпископ Вальдеспіно; голос у нього був стурбований. – Вибачте за затримку. – Пауза. – Боюся, аллама аль-Фадл не зможе до нас приєднатися.

      – Як? – здивувався Кьовеш. – Що з ним?

      – Не знаю. Я цілий день йому телефоную, але аллама, здається… зник. Ніхто з його колег не знає, де він.

      У Кьовеша поза шкірою пробіг холод.

      – Це тривожний знак.

      – Згоден. Будемо сподіватися, що з ним усе гаразд. На жаль, маю інші новини. – Єпископ замовк, після чого продовжив іще похмуріше: – Я щойно дізнався, що Едмонд Кірш улаштовує подію, на якій збирається поділитися зі світом своїм відкриттям… сьогодні ввечері.

      – Сьогодні?! Він же казав, що зробить це через місяць! – спалахнув Кьовеш.

      – Так, – відказав Вальдеспіно. – Він збрехав.

      Розділ 6

      Дружній голос Вінстона лунав в аудіопристрої Ленґдона:

      – Просто перед вами – найбільша картина нашої колекції, хоча переважно гості не одразу її помічають.

      Ленґдон подивився на другий бік атріуму, але побачив лише скляну стіну з краєвидом на лагуну.

      – Перепрошую, мабуть, тут я належу до більшості. Не бачу картини.

      – Ну, розташована вона в доволі незвичний спосіб, – весело відповів Вінстон. – Полотно не на стіні, а на підлозі.

      «Міг би я здогадатися!» – подумав Ленґдон, подивився вниз і, йдучи вперед, побачив широке прямокутне полотно, натягнуте на каміння під ногами.

      Велетенський

Скачать книгу