Скачать книгу

насмішкувато глянув на нього.

      – Само собою, бандита. Ви що, чокнулися?

      – Не грубіянь!

      – І що тоді робитимете?

      – Я…

      На Білла напливла ще одна мана з дитинства. У всякому разі щось таке, як відчути себе піратом…

      – Які книжки ти читаєш?

      Лікар так опановував своє обличчя, ніби прослуховував стетоскопом усе тіло хлопчика.

      – Та не знаю.

      – Чи дивишся ти кінокартини? – Білл зауважив, як просяяв хлопець, ніби вихід із тунелю побачив. – Гангстерські кінокартини?

      – Мені багато чого не дозволяють. – Голос набрав відтінку самовдоволення й звучав не дуже переконливо. – Не дозволяють мені й іншим багатим хлопцям ходити на щось таке, хіба на комедії, на фільми про викрадення дітей і таке інше.

      А комедії мені подобаються.

      – Чиї? Чапліна[48]?

      – Кого?

      – Чарлі Чапліна.

      Очевидно, ці слова одним вухом увійшли й другим вийшли. – Ні… знаєте, комедії.

      – Хто тобі подобається? – спитав Білл.

      – Е-е-е… – Хлопчик задумався. – Ну, мені подобаються Ґарбо[49], Дітріх[50] і Констанс Беннетт[51].

      – Вони грають у комедіях?

      – Вони найсмішніші.

      – Вони – це хто чи що?

      – Найсмішніші комедії.

      – Чому?

      – Ой, там весь час стараються розігрувати ці пристрасні штуки.

      – Що за пристрасні штуки?

      – Ну… ці погляди.

      – Які погляди?

      – Та ви знаєте. Це… гм… як на Різдво.

      Білл почав був сушити над цим голову, але згадав про досі не вирішену справу з іглу й схаменувся. Вважав за доцільніше повернутися до книжок.

      – Які книжки маєш? – запитав він.

      Хлопець уважно подивився на нього.

      – Еге, а ви часом не пройдисвіт?

      Білл швиденько поміркував, так воно чи ні.

      – Ні, – признався він.

      – Що ж… – звівся з ліжка хлопчик, – маю десь два сорти книжок. Одна про чотирьох дівчаток на ім’я Меґ, що звалилися в кролячу нору[52], а друга про… Багато таких маю. – Повагавшись, він додав: – І ще в мене є кілька власних книжок.

      – Чи можу я їх побачити?

      Хлопчик подумав.

      – І що тоді робитимете?

      Білл задумався втретє. Нарешті відповів:

      – Нічого.

      – Якщо так, то підніміть край матраца.

      Білл підняв. Згодом він сам себе питав, скільки книжок там нарахував: десять чи двадцять. Ті, що запам’ятав, називалися «Факти любові»; «Війна і мир», том I; «Премійовані оповідання 1926 року»; «Психіатрія, її зміни за вісімдесят років»; «П’ятдесят популярних загадкових історій Світової виставки 1876 року».

      Голос хлопчика м’яко й гостро протинав Біллову задуму над схованкою.

      – Мабуть-таки, ви пройдисвіт. Ви побачили їх. Що ви робитимете?

      – Ймовірно, виріжу тобі мигдалини, – відповів Білл, вчасно ухилившись у мить, коли з грюкотом упав матрац. Такий випадок, очевидно, стався через

Скачать книгу


<p>48</p>

Чарлі Чаплін. Відомий своїми комедіями у 1920-х роках, коли Білл Гарді був юний. На час дії цього оповідання Чарлі Чаплін (1889— 1977) вважався чимсь на зразок голлівудської старовини. Хоча й далі був одним із основних пайовиків студії «Юнайтед артістс», та на нього дивились як на людину німого кіно, й 1931 року Чаплін узяв довгу перерву в кінотворчості.

<p>49</p>

Ґрета Ґустафссон (1905—1990), драматична актриса шведського походження, скоріше кіноікона, ніж просто кінозірка, до середини 1930-х років. Ґарбо не була відома як комедійна акторка аж до кінофільму «Ніночка» (1939), в якому вона зіграла одну зі своїх останніх ролей.

<p>50</p>

Як і Ґрета Ґарбо, Марлен Дітріх (1901—1992) була екзотична зарубіжна зірка, фатальна жінка й драматична актриса, кар’єра якої пригальмувала в середині 1930-х років. Знову стала кінозіркою завдяки комедії-вестерну «Дестрі знову в сідлі» (1939), в якій Дітріх знялася разом із принстонським однокашником Фіцджеральда і його голлівудським приятелем Джиммі Стюартом.

<p>51</p>

Останньою хлопчик називає комічну актрису, але недарма доктор Гарді зводить брови. Констанс Беннетт (1904—1965) досягла вершини в кінофільмах Топпера наприкінці 1930-х років, але на час дії цього оповідання її найвідоміша комедія – «Трояндове ложе» (1933), у якій вона зіграла проститутку-злодійку, що її виправила любов Джоела Мак-Крі.

<p>52</p>

Хлопець тут змішує «Маленьких жінок» Луїзи Мей Алкотт (1868—1869) і «Алісині пригоди в Дивокраї» (1865) Льюїса Керрола. Меґ – найстарша й найгарніша з чотирьох березневих сестер у «Маленьких жінках». Алісині пригоди починаються на першій сторінці першого розділу «Униз і вглиб кролячою норою». Ці два класичні твори, так би мовити, зливаються в першу книжку з тих «двох сортів», які має хлопець