Маргарет Тетчер - Ірина Костюченко Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей

Скачать книгу

до матері:

      – Мамо, гадаю, ти маєш дозволити мені вдягнути на засідання міської ради нову сукню. Ту саму, з зеленого оксамиту. Впевнена, що у складні часи особливо важливо бути красивою – це дає людям надію та надихає на боротьбу.

      І перш ніж батьки встигли заперечити, Маргарет вибігла з кімнати.

      Вона вирішила почекати татка на розі біля ятки «фіш-енд-чипс» – батьки, та й вона сама, любили цю традиційну англійську їжу. На вулиці Меггі побачила знайому продавчиню та кількох відвідувачів її закладу.

      – Нам слід не воювати з німцями, а домовлятися! Зрештою, війни потрібні тільки урядам. А страждає хто? Прості люди, як ми з вами, що серед англійців, що серед німців, – гарячкував молодик у робочій куртці та кепці, розмахуючи шматком смаженої тріски.

      – Принаймні при Гітлері берлінські трамваї почали ходити за розкладом, – підтакнула жінка, що стояла біля каси. – Дві великі порції картоплі, будь ласка.

      – І коли німецький уряд обіцяв людям, що наступного місяця в їхньому пайку буде на 50 грамів масла більше, то виконував це! А в нас постійно суцільна криза! Роботу уднем зі свічкою не знайдеш, хіба що за ламаний шеляг, – підтримала розмову власниця ятки.

      – Навіщо нам ця Польща, щоб ми її захищали? Чим поляки кращі за чехів, яких наш уряд відважно здав торік? Німці визнають нас, британців, повноцінною нацією. А повноцінним націям варто об’єднуватися, а не воювати одна з одною. Хто наші вороги? Банкіри-євреї та російські комуністи! Ось проти них слід воювати цивілізованим країнам, – поділився думкою літній чоловік з газетою.

      Меггі не могла повірити власним вухам. Як?! Люди не вірять у справедливість опору та готові домовлятися з нацистськими злочинцями?!

      – Трамвай за розкладом і додатковий шматок на місяць – це, звісно, важливо. Але хіба не менш важливим є життя дівчини Едіт і її батьків? – голос Маргарет, а не дівчинки Меггі задзвенів над столиками, що стояли на відкритому майданчику.

      – Едіт? А хто це? – наввипередки запитали дорослі.

      – Моя сестра Мюріел листувалася з єврейською дівчиною з Австрії. Коли Гітлер увійшов до цієї країни – і увійшов через мирне приєднання, а не вдерся, як зараз до Польщі, – батько Едіт просив її прихистити. Вона мешкала у нас вдома кілька місяців, доки не змогла виїхати до родичів у Південній Америці. В останньому листі батько Едіт писав, що не знає, як розгортатимуться події в Австрії, та дякував, що наша родина допомогла його доньці. Вже деякий час листів від нього не було. Боюся, «події» в Австрії вже якось «розгорнулися», і, може, Едіт вже ніколи не побачить своїх татка з мамою. Тож давайте об’єднуватися з тими, хто це зробив!

      Голос Маргарет, що дзвенів високими металевими нотками, раптом здригнувся і зірвався. «Тільки не плакати!» – подумала вона й широко-широко розплющила очі, щоб стримати сльози. Над столиками запанувала неприємна для всіх тиша.

      – От вже ця Меггі Робертс! Вона завжди сперечається! Непогано б вам, юна леді,

Скачать книгу