LITMIR.BIZ

Скачать книгу

закричала Менда, відсмикнувши руку. – Мені боляче, Лізі! Дивись-но ліпше, куди ти спрямовуєш цей струмінь, гаразд?

      Лізі відповіла їй тим самим тоном, – а чого Аменда могла сподіватися ще, адже вони обидві голі-голісінькі, – але зраділа, почувши сердитий голос сестри. Отже, вона прокидається.

      – Пробач мені, сестро, але то ж не я порізала тобі долоні клятущими гострими уламками блюдця.

      – Але ж я не могла добутися до нього, хіба я могла? – запитала Аменда й вилила цілий потік лютих прокльонів, націлених на Чарлі Коріво та його нову дружину – таку собі суміш дорослих матюків і дитячого белькотіння, яка наповнила Лізі зачудуванням, подивом і захватом.

      Коли Аменда замовкла, щоб перевести дух, Лізі сказала:

      – Гівноротий мамкотрахач? Ого.

      – Ну тебе нахер також, Лізі, – похмуро відповіла їй сестра.

      – Якщо ти хочеш сьогодні повернутися додому, то я не радила б тобі застосовувати більшість із цих слів у розмові з лікарем, який оглядатиме твої руки.

      – Ти думаєш, я зовсім дурна?

      – Ні, не думаю. Гадаю, якби ти сказала, що ненавидиш його, цього було б досить.

      – Мої руки знову кровоточать.

      – Дуже?

      – Та ні, зовсім трошки. Я думаю, було б добре, якби ти змазала мені їх вазеліном.

      – Справді? А від цього тобі не буде боляче?

      – Боляче буває від кохання, – урочисто проголосила Аменда… і раптом пирснула сміхом, який приніс Лізі велику полегкість.

      Незабаром вона й Дарла посадили Аменду в БМВ Лізі й поїхали в напрямку Норвея. Менда стала розпитувати, яких успіхів досягла Лізі в обстеженні кабінету Скота, так, ніби це був кінець нормального дня. Лізі не згадала про дзвінок «Зака Маккула», але розповіла їм про уявний роман «Айк повертається додому» і процитувала їм його єдиний рядок: «Айк повернувся додому з бума, і все було чудово. Бул! Кінець!» Вона хотіла вимовити це слово «бул» у присутності Менди. Хотіла подивитись, як вона на нього відреагує.

      Дарла відреагувала першою.

      – Ти одружилася з дивним чоловіком, Лізо, – сказала вона.

      – Ніби я сама цього не знаю, люба. – Лізі подивилася в дзеркальце заднього огляду на Аменду, що сиділа сама-одна на задньому сидінні. – А ти що думаєш, Мендо?

      Аменда знизала плечима, і Лізі спочатку подумала, що це і буде її єдиною відповіддю. Але потім із неї полився бурхливий словесний потік:

      – Це було суто в його дусі, більш немає чого тут сказати. Одного разу він підвозив мене до міста – йому треба було до крамниці канцелярського обладнання, а я хотіла купити нові черевики, ну, ти знаєш, добрі черевики або чоботи, які я взуваю для лісових прогулянок, такі, як оці. Сталося так, що ми проминали крамницю дрібних товарів Оберна. Доти він ніколи її не бачив, і ніщо не могло йому перешкодити зупинити біля неї машину й увійти подивитися, що там є. Він поводився як десятирічний хлопчисько! Мені не треба було нічого, крім чобіт із високими халявами фірми Едді Бауера, аби я могла ходити в лісі й не боятися, що отруйний

Скачать книгу