LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      555 Здалека чути могутній рев моря й удари об скелі;

      Чути, як ломиться голос об берег, у вирах безодні

      Води гуляють і хвилі довкола піском обертають.

      Батько Анхіс на це мовить: «Ой, правда, це славна Харібда,

      Нам-бо Гелен віщував про верхів'я ці й скелі жахливі.

      560 Гей же, другове, геть звідси, на весла наляжте старанно».

      Роблять вони, як він каже, і вже Палінур із них перший

      Вліво так раптом перед завернув, що аж скрипнули снасті.

      Ціла громада ліворуч і вітром, і веслами гнала.

      То нас до неба крутіж той на вигнутих хвилях підносить,

      565 То в підземелля кудись аж до манів несе нас та хвиля.[81]

      Три рази чули ми голос, як скелі гули у безоднях,

      Бачили тричі, як піна морськая оббризкала зорі.

      Цим нас, утомлених, вітер покинув і сонце лишило,

      Й так ми, не знаючи шляху, добились до краю циклопів.

      570 Пристань там є величезна, безпечна від вітру, спокійна.

      Та недалеко зловісно гримить всеруйнуюча Етна.

      То аж під небо хмари вибурхує чорні і клуби

      Смольного диму, розжарений попіл підносить, то знову

      Кидає кулі вогненні і ними черкає об зорі.

      575 Часом з середини рветься і скелі кругом розкидає,

      Ними вергає, розтоплений камінь шпурляє до неба

      Й гучно з найглибшого дна закипає. Розказують люди,

      Що Енкеладове тіло ця валява тисне, від грому

      Півобгоріле, що й Етну могутню на нього поклали.

      580 Він же, неначе горнило прорвавши, вогнем аж палає.

      Як утомивши лежанням один бік, він ляже на другий,[82]

      З гуком дрижить вся Трінакрія, й небо вкривається димом.

      Цілу ми ніч на ту з'яву страшенну з-за лісу дивились.

      Не розуміли ми, звідки той гуркіт походить, бо ані

      585 Зорі не сяли вогнями, ні обрій також не світив нам

      Зоряним блиском, але усе небо стемніло й глибока

      Ніч непогідна у хмари закутаний місяць держала.