LITMIR.BIZ

Скачать книгу

у нас фруктами та слухав батькові поради тоді, коли мене ще й на світі не було. Все пов’язане з ним було геть-чисто видерте з моєї пам’яті та змите плином забуття, і причина – моя цілковита байдужість до цього. Але те, що було втрачене мною, вкоренилося в Айрі, змінивши все його життя.

      Достатньо було просто глянути на мене і на Айру, аби зрозуміти, чому всі ми так твердо переконані, що помиляється хто завгодно, але тільки не ми. А позаяк ми забуваємо і те, що важить мало, й те, що важить забагато, позаяк і збережене, і забуте сплітаються у візерунок, заплутаний, як лабіринт, неповторний, як відбитки пальців, то чим не дивина, що фрагменти реальності, збережені кимось одним як справжні факти біографії, сприймаються як цілеспрямована міфотворчість кимось іншим, хто тисячі разів обідав з ним за одним кухонним столом. Та не для того люди платять по півсотні доларів для участі в зустрічі з нагоди сорок п’ятої річниці випуску, щоб вийти на естраду і сказати, що все було не так, як це запам’яталось комусь іншому; бо що примушує нас брати участь у цій зустрічі, в чому вершинне задоволення, пережите тобою в цей день? У тому, що твого імені ще немає у рубриці «Світла пам’ять».

      – Давно помер твій батько? – поцікавився Айра.

      – У шістдесят дев’ятому, – відповів я. – Двадцять шість років тому. Давно.

      – Для кого – для нього? Не думаю, – сказав Айра. – Для мертвих це крапля в морі.

      І в ту ж мить я почув, як Менді Ґурлік питає когось за моєю спиною:

      – Ти на кого дрочив?

      – На Лоррейн, – відповів його співрозмовник.

      – А, ну це так. На неї всі дрочили. І я. А ще на кого? – запитав Менді.

      – На Діану.

      – Добре. Діана. В яблучко. Хто ще?

      – Сельма.

      – Сельма? Ніколи б не подумав, – сказав Менді. – Якщо чесно, здивований. От ні, чого ніколи не хотілося, так це трахнути Сельму. Вона ж низенька. Мені завжди подобалися довгі та гнучкі. Дивився, як вони після уроків займаються гімнастикою на спортмайданчику, а там ішов собі додому та дрочив. Пресована пудра. Пресована пудра шоколадного кольору. В них на ногах. Я від неї дурів. А ти нічого не помітив? Загалом пацани виглядають не так уже й зле, багато хто ще нічогенькі, а от, знаєш, дівчата… ні, сорок п’ята річниця з дня випуску – не краще місце, куди йдуть повитріщатись на чужі задки.

      – Що є, то є, – відповів другий співрозмовник м’яким голосом. Схоже, що, на відміну від Менді, йому не дуже дошкуляла ностальгія. – Час був не дуже лагідний до жінок.

      – А знаєш, кого вже нема? Берта й Утті, – повідомив Менді. – Рак простати. Дав метастази. У хребет. Зжер. Зжер обох. Дякувати Богу, я здаю аналізи. А ти здаєш?

      – Які аналізи? – запитав співрозмовник.

      – Чорт забирай, ти не здаєш аналізів? Конику, прикинь, – сказав Менді, відтягуючи мене від Айри, – Майзнер не здає аналізів.

      Нинішній Майзнер був викапаний містер Майзнер – Ейб Майзнер, невисокий, кремезний чоловік з похилими плечима та непропорційно великою головою, власник хімчистки Майзнера – «Ідеальне

Скачать книгу