LITMIR.BIZ

Скачать книгу

підходів. «Зажди, – подумки мовив він до себе. – Не поспішай, Джуліусе. Звідки ти знаєш, що то справді були невдачі? Безповоротні невдачі? Ти ж їх відтоді не бачив. Хтось розквітає раніше, а хтось – пізніше».

      Його погляд зупинився на грубій медичній картці Філіпа Слейта. «Хочеш невдачу? – запитав він себе. – Ось вона!» Давній і першокласний провал. Філіп Слейт – минуло вже понад двадцять років, але його образ і досі був чіткий. Зачесане назад світло-каштанове волосся, тонкий елегантний ніс, високі вилиці – ознака аристократичності – і гострий погляд зелених очей, що нагадував води Карибського моря. Він згадав, що в зустрічах із Філіпом його дратувало буквально все. Все, крім одного: задоволення, яке він отримував від споглядання його обличчя. Філіп Слейт був настільки відчуженим від самого себе, що йому й на думку не спадало зазирнути у свій внутрішній світ. Він просто ковзав поверхнею життя й витрачав усю життєву енергію на сексуальні розваги. Гарненького личка було досить – охочих ніколи не бракувало. Гортаючи карту Філіпа, Джуліус хитав головою – три роки терапевтичних сесій, встановлення зв’язку, підтримка, турбота… численні інтерпретації – й ані краплі прогресу. Дивовижно! Можливо, насправді він не був спеціалістом, яким себе уявляв?

      Агов, друже, не варто поспішати з висновками, сказав він собі. Хіба Філіп лікувався б у нього протягом років, якби не отримував чогось натомість? Чи витрачав би силу-силенну грошей намарно? Бачить Бог, Філіпові аж надто не подобалося прощатися з грішми. Можливо, лікування його таки змінило. Можливо, він і був тією «пізньою квіткою» – пацієнтом, якому потрібен час, щоб засвоїти все те, що він отримав від терапії. Такий пацієнт ретельно збирає цінні думки психотерапевта, а тоді несе їх додому, мов пес кістку – щоб пізніше поласувати нею на самоті. У практиці Джуліуса траплялися й страшенно зарозумілі пацієнти – вони навіть приховували від нього позитивні результати лікування тільки тому, що не бажали, аби лікар був задоволений тим, що допоміг їм (а тому мав над ними владу).

      Згадавши про Філіпа Слейта, Джуліус не міг викинути його з голови. Він оселився в ній і пустив коріння – просто-таки як меланома. Невдача з Філіпом перетворилася на символ усіх поразок у його психотерапевтичній практиці. У справі Філіпа Слейта було щось особливе – інакше чому вона так врізалася в його пам’ять? Джуліус відкрив карту й прочитав свій перший запис, зроблений двадцять п’ять років тому.

      ФІЛІП СЛЕЙТ – 11 грудня 1980 року

      Пацієнт 26 років, неодружений, білий, працює хіміком у компанії «DuPont» – розробляє нові пестициди. Напрочуд приваблива зовнішність, вдягнений недбало, однак тримається гордовито. Сидить непорушно, жодних проявів емоцій, серйозний, почуття гумору відсутнє. Жодної усмішки чи гримаси, діловий тон розмови, навички соціалізації відсутні. Направлення виписав його лікар на прізвище Вуд.

      ГОЛОВНА СКАРГА: «Я не можу протистояти своїм сексуальним бажанням».

      Чому

Скачать книгу