LITMIR.BIZ

Скачать книгу

що стан твого здоров’я погіршився, а для чоловіка у віці шістдесяти п’яти років це означає, що він скоро зустрінеться зі смертю. Тому я припустив, що ти наляканий і шукаєш того, що могло б тебе заспокоїти. Тож моя сьогоднішня лекція була своєрідною реакцією на твоє прохання.

      – Досить розмитою реакцією, Філіпе.

      – Не більш розмитою, аніж твоє прохання, Джуліусе.

      – Туше! Але наскільки я пригадую, тобі завжди імпонувала неясність.

      – Я й зараз сприймаю це абсолютно нормально. Ти попросив про допомогу – і я відгукнувся, познайомивши тебе з людиною, яка може стати тобі в пригоді значно більше, аніж усі інші.

      – Отже, ти вирішив допомогти мені віднайти спокій, змальовуючи те, як Будденброк на порозі смерті знайшов умиротворення в праці Шопенгауера?

      – Авжеж. І те, що я тобі запропонував, – це тільки «закуска», зразок того, що ти можеш отримати згодом – чогось значно більшого. І я, як гід, який поведе тебе творчістю Шопенгауера, хотів би зробити тобі одну пропозицію. Повір, це дуже вигідна угода.

      – Угода? Філіпе, ти не припиняєш мене дивувати. Я просто-таки заінтригований.

      – Я вже завершив свою роботу в межах програми консультування, а також зібрав усі необхідні документи, щоб отримати ліцензію психотерапевта. Але мені ще потрібно попрацювати двісті годин під професійним наглядом. Звісно, я можу й далі провадити діяльність клінічного філософа – ця галузь ніяк не регулюється законодавством штату. Однак ліцензія психотерапевта-консультанта матиме для мене безліч переваг, включно зі страхуванням від лікарських помилок та більш ефективним просуванням себе на ринку. На відміну від Шопенгауера, я не маю ані незалежного джерела фінансової підтримки, ані потужної наукової підтримки. Гадаю, ти на власні очі бачив, як зневажливо ставляться до філософії йолопи з цього свинарника, який гордо іменують університетом.

      – Філіпе, чому ми мусимо кричати одне одному? Лекція вже закінчилася. Чому б тобі не сісти ближче, щоб ми могли продовжити нашу бесіду за більш неформальних обставин?

      – Гаразд.

      Філіп зібрав свої нотатки, запхав їх до портфеля і вмостився у кріслі першого ряду. І хоча тепер вони сиділи ближче одне до одного, їх усе ще розділяли чотири ряди крісел, а Філіп був змушений незручно вигинати шию, щоб дивитися на Джуліуса.

      – Отож, якщо я правильно тебе зрозумів, ти пропонуєш своєрідний обмін: я стаю твоїм супервізором, а ти навчатимеш мене мудрості Шопенгауера? – вже тихіше поцікавився Джуліус.

      – Саме так! – Філіп повернув до нього голову, однак їхні погляди не зустрілися.

      – І ти вже міркував над тим, якою саме буде наша співпраця?

      – У мене було багато думок з цього приводу. Насправді, лікарю Герцфельд…

      – Джуліусе.

      – Авжеж, Джуліусе. Я хотів сказати, що протягом кількох тижнів міркував над тим, щоб зателефонувати тобі й попросити про супервізію, однак щоразу відмовлявся від цієї думки – переважно

Скачать книгу