ТОП просматриваемых книг сайта:
Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом. Річард Темплар
Читать онлайн.Название Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом
Год выпуска 2013
isbn 978-617-12-4304-0, 978-617-12-4384-2, 978-617-12-4382-8, 978-617-12-4383-5
Автор произведения Річард Темплар
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Якщо ви спробуєте зрозуміти, що керує тими людьми, вам буде легше ладнати з ними. Усе одно, мабуть, буде важко, але, напевне, можна витерпіти. Уже заради цього варто поставити себе на їхнє місце.
До того ж, можливо, вам удасться дати те, чого їм бракує. Приміром, спілкуючись із зарозумілими людьми, ми відчуваємо інстинктивне бажання показати їм їхнє місце. Досить справедливо. Та непродуктивно. У такому випадку вони намагатимуться піднести себе ще вище та стануть гіршими, а не кращими. Значно ліпше, пересиливши себе, визнати їхні заслуги, якщо вони є, навіть коли вам це неприємно. Відзначте, як добре вони організували офіційний захід; скажіть, як вам сподобалася їхня доповідь; зауважте, що вони блискуче прийняли м’яч під час суботнього матчу; визнайте, що в захваті від їхнього таланту декоратора. Знаю, що вам не хочеться, та це всім піде на користь.
Це не завжди буде спрацьовувати, та ви почуватиметеся краще від того, що принаймні спробували. Можливо, таких людей дуже рідко хвалять батьки чи їм не під силу опиратися надто наполегливому партнерові; можливо, є й інші обставини, які хай і не виправдовують, але частково пояснюють їхню поведінку. Навряд чи ви самостійно зможете дати раду цій проблемі, та трохи доброзичливого ставлення з боку гравця за Правилами, який достатньо дорослий, щоб підійти до цього питання мудро, точно не завадить. Не баріться, спробуйте. Зрештою, що ви втрачаєте?
Якщо в когось нестерпний характер, це має свої причини
«Не витрачайте час на людей, які того не варті»
Багато років тому я працював із молодиком, який зажив слави мовчазного відлюдька. На тій роботі я був новачком, і всі говорили мені, що немає жодного сенсу намагатися розговорити його – хіба що мені не шкода свого часу. Здавалося, вони мають рацію. Було майже неможливо дочекатися від нього бодай бурмотіння.
З якоїсь невідомої причини я сприйняв це як особистий виклик. Я справді не знаю чому – та точно не з доброчесності. Хай там як, але я ставив йому запитання та не відступав, доки не отримував відповіді. Запитання поступово ставали конкретнішими й потребували повніших відповідей. За кілька місяців я вже міг вести з цим молодиком пристойну розмову.
І знаєте що? Він виявився чудовим хлопцем. Інші теж почали спілкуватися з ним, і він розкрився. Приблизно півроку по тому наш колега набув неабиякої популярності. Як з’ясувалося, він був зовсім не похмурий, просто страшенно замкнений у собі, тому що в особистому житті йому довелося пережити жахливі часи – ніхто з нас про це не знав. Щойно набравши впевненості, він здобув підтримку всіх своїх «нових» друзів, а ми отримали в його особі приятеля й теж виграли.
Дарма що мотиви, які керували мною, не були чеснотливими, –