Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар

Скачать книгу

виріс на околиці Брикстона – сумнозвісно небезпечного району Лондона. Коли б мене не запитували, де я живу, моя мати завжди шипіла: «Скажи, що у Далвічі» (більш пристойний сусід Брикстона). Тут немає нічого незвичайного – чимало людей соромиться визнати своє походження. Багато намагається приховати місцевий акцент або змінити говірку – усе лише для того, щоб ніхто не зрозумів, де минуло їхнє дитинство.

      Звісно, трапляються й інші крайнощі. Коли я був молодшим, у мене була хороша приятелька, яка виросла в бідному районі Манчестера. Вона першою зі своєї родини довчилася в школі до 18 років, а потім знайшла в центрі міста гарну роботу з достойною зарплатнею. Деякі з її родичів дали їй зрозуміти, що сприймають її спілкування з новими друзями як зраду трудящому класу. Насправді вона не соромилася свого походження та не робила жодних спроб приховати його. Вона просто хотіла домогтися успіху в житті.

      Ваша родина – частина вас самих. Ви можете залишитися там, де ви виросли, на все життя, а можете постійно переїжджати з місця на місце та зрештою опинитися в зовсім іншому місці. В обох варіантах немає нічого поганого. Проте, прагнучи приховати свої корені, ви заперечуєте частину себе. Колись це зробить вас нещасними. Ви або шкодуватимете, що соромилися свого походження, або житимете в страху, що вас викриють.

      Якщо ви з бідної родини, це додає ще більшої ваги успіхам, яких ви досягаєте (у вашому власному розумінні), незважаючи на таку перешкоду. Навіщо вам це приховувати? Ми всі знаємо, що в суспільстві побутують певні упередження, та будь-яка людина, котра через свою обмеженість оцінює людей за критеріями, що від нас не залежать, наприклад за місцем народження, не варта вашої уваги та шани (хоча ви граєте за Правилами і залишатиметеся ввічливими за будь-яких умов). Так само неправильно та упереджено оцінювати людей за кольором шкіри.

      В інших ситуаціях більше бентежить необхідність зізнаватися про привілейоване, а не бідне походження. Проте й це є частиною вас, і нерозумно соромитися багатства своєї родини. Це наводить на думку, що ви зневажливо ставитеся до людей, які прагнуть піднятися до вашого рівня, тобто ви ставитеся до них зверхньо і про це справді краще б змовчати. Це неправильно. Якщо ви соромитеся, вам слід замислитися над причинами. Якщо ви вважаєте, що ваша перевага є несправедливою стосовно до інших (не можу судити – я не знаю, до якого привілейованого прошарку суспільства ви належите), тоді робіть щось, аби відновити рівновагу. Дізнайтеся, як живе решта людей, намагайтеся поширити свої привілеї (статки, знання, родинну підтримку) світом у більш справедливий спосіб. Байдуже, буде цей світ лише вашим близьким оточенням чи міститиме ширше коло людей – тих, із ким ви працюєте, хто потребує доброчинної допомоги, – обирати вам. І не дозволяйте людям, які з презирством ставляться до багатства та високого соціального статусу, змушувати вас почуватися ніяково через те, що вам пощастило із самого початку.

      Отже, сміливо та відкрито говоріть про свої корені.

Скачать книгу