Тріумф ніжності - Джудіт Макнот

Скачать книгу

займається перевезеннями і бакалійними товарами, – зімпровізувала Кеті до того, як Рамон встиг що- небудь промовити.

      – Перевезеннями? Якими саме? – наполягала Морін.

      – А які існують? – ухилилася від відповіді Кеті, кидаючи погрозливий погляд на сестру.

      – Ти сказала – бакалійні товари? – Містер Коннеллі приєднався до розмови, зацікавлено зводячи брови догори. – Оптова торгівля чи роздрібні продажі?

      – Оптова, – швидко вставила Кеті, не даючи Рамону розкрити рота.

      Рамон нахилився до неї, чарівно усміхнувся і промовив, голосно і різко:

      – Помовч, Кеті, інакше гості будуть думати, що я не вмію розмовляти.

      – Оптова? – замислено перепитав містер Коннеллі. Йому подобалися розмови про бакалійну справу. – А яка саме торгівля? Розподіл?

      – Ні, вирощування, – спокійно промовив Рамон, який стиснув холодну руку Кеті під столом, вибачаючись за те, що дозволив собі говорити з нею таким тоном.

      – Мабуть, акціонерне товариство? – запитав батько. – Наскільки велике?

      Відрізаючи собі ніжний шматок телятини, Рамон промовив:

      – Це невелика ферма, практично автономна.

      – Хочете сказати, що ви фермер? – допитувалася Морін з ледь помітним обуренням у голосі. – У Міссурі?

      – Ні, у Пуерто-Рико.

      Марк, брат Кеті, втрутився у розмову невчасно і невдало:

      – Минулого тижня Джейк Мастерс розповідав, що одного разу знайшов у партії ананасів з Пуерто-Рико павука, який був розміру…

      Один з гостей, якого, очевидно, не цікавили павуки, перервав цю незграбну ремарку, звернувшись до Рамона:

      – Гальверра – це поширене іспанське прізвище? Я читав колись про якогось Гальверру, але не можу пригадати, як же його звали.

      Кеті скоріше відчула, ніж помітила напругу Рамона:

      – Це не рідкісне прізвище, – відповів Рамон. – Та й моє ім’я доволі звичайне.

      Кеті усміхнулася до Рамона, вибачаючись перед ним таким чином і підбадьорюючи його. Але потім перехопила погляд матері, в якому помітила роздратування, і всередині у Кеті все стислося.

      А коли настав час іти, настрій у Кеті остаточно зіпсувався. Її батьки ввічливо попрощалися з Рамоном біля вхідних дверей, але Кеті помітила тривогу в очах матері, коли вона проводжала його поглядом. Не кажучи нічого, вона намагалася показати Кеті й, безперечно, Рамону, що не схвалює їхніх подальших стосунків.

      Справжня катастрофа сталася тоді, коли семирічний син Морін смикнув її за спідницю і голосно промовив:

      – Мам, цей чоловік якось дивно розмовляє!

      У машині Рамон їхав мовчки і над чимось розмірковував.

      – Пробач, що запропонувала тобі одягнути джинси, – промовила Кеті, коли вони під’їхали до її житлового комплексу. – Присягаюся, що два тижні тому мама казала, що буде барбекю.

      – Це не важливо, – відповів Рамон. – Одяг ніяк не впливає на те, ким є людина.

      Кеті не зрозуміла, чи мав він на увазі, що кращий одяг

Скачать книгу