Дарунки - Даніела Стіл

Скачать книгу

мати, і Тіммі зізналася, що сьогодні просто не мала часу. Його тіло досі перебувало в будинку догляду.

      – Хотіла спочатку поговорити з тобою.

      Вона знала, що мати захоче взяти організацію поховання на себе, адже Пол не мав іншої родини, окрім Вероніки й дітей. Обоє батьків були єдиними дітьми у своїх родинах, отже, не доведеться мати справу ні з двоюрідними братами й сестрами, ні з іншими далекими родичами.

      – Я подбаю про це, – тихо сказала Вероніка. – Завтра приїду додому. Я зателефоную звідси до компанії Френка Кемпбелла.

      Це було похоронне бюро на верхній Медісон-авеню в Нью-Йорку, послугами якого користувалася більшість їхніх знайомих. Вероніка згадала також, що може навіть зателефонувати своєму флористові вранці перед вильотом додому. І треба, щоб розмістили некролог у «Нью-Йорк Таймз». Тіммі спало на думку, що про батька нічого особливо й не скажеш, окрім того, що він прожив чудове життя, і значною мірою завдяки її матері, котра забезпечила його всім сповна. Завдяки їй він мав суцільні канікули тривалістю тридцять один рік.

      – Мені шкода, мамо, – щиро сказала Тіммі. Якими б не були її почуття до батька, вона знала, як мати кохала його.

      – Усе гаразд, люба. Він не хотів би залишитись у тому стані, у якому перебував. Прийшов його час.

      Вони поговорили ще кілька хвилин, а коли обидві поклали слухавки, Вероніка зателефонувала двом іншим дочкам. Джулієтт плакала у своїй квартирі, коли подзвонила мати.

      – Завтра я приїжджаю додому, – сказала Вероніка. На той час у Франції була майже північ, і вони тривалий час розмовляли. Джулієтт була невтішна, усе говорила про те, яким прекрасним батьком він був. Вероніка не стала суперечити їй: вона знала, що Джулієтт роками плекала цю фантазію. Тіммі завжди ставилася до цього з осудом, але не вона. Вероніка знала всі його хиби як батька й чоловіка, але ніколи не критикувала його в розмовах із дівчатами.

      Вона додзвонилася Джой, коли та збирала речі в дорогу. Дівчина здавалася розсіяною й заціпенілою.

      – Я лечу сьогодні нічним рейсом, – сказала Джой матері. Вона досі намагалася усвідомити, що більше не має батька. Новина шокувала її. До останнього моменту вона відмовлялася повірити в це.

      Після того Вероніка знову зателефонувала Тіммі. Дівчина досі була в офісі, заповнювала десятки різних бланків на отримання соціальної допомоги.

      – Я забула спитати в тебе, чи хтось повідомив Берті, – сказала Вероніка, помітно засмучена. Берті був сином Пола від першого шлюбу. На момент одруження Пола з Веронікою йому було вісім років. Його мати загинула, потонула, коли синові виповнилося чотири. Від самого одруження Вероніка піклувалася про нього, як про власного сина, але він завжди залишався проблемною дитиною. Берті був точнісінькою копією батька, але навіть хлопчиком не мав ні краплини його шарму.

      Увесь цей час ні для кого не було таємницею, що Пол одружився з нею заради грошей, хоча їй знадобилися роки, аби збагнути це. Та все ж він поводився

Скачать книгу