LITMIR.BIZ

      Вважається нормальним, коли нас дратують чужі діти. Отже, ми визнаємо, що діти здатні псувати нам нерви.

      Правило 9

      Ховатися від дітей не заборонено

      Якщо, згідно з правилом 8, дітям дозволено доводити вас до божевілля, ви принаймні повинні мати право реагувати на це. Особисто я схиляюся до того, щоб утекти й заховатися. Не думайте, що я жартую: усім відомо, що в таких випадках я втискаюся до найближчої шафи та, затамувавши подих, очікую, щоби діти полишили кімнату.

      Вам відоме це відчуття. Ви чуєте їхні голоси щораз ближче: «Я розповім про тебе!», а у відповідь лунає: «Спробуй! Я розповім про тебе!» Ви добре розумієте, що ви – саме та людина, якій мають намір усе розповісти. Але ви не маєте жодного уявлення про те, хто, кому і що зробив і хто з них винний. Як мають вчинити тямущі батьки? Я переконаний: заховатися. Не знайшовши вас, діти майже завжди самі дають усьому раду.

      Чимало книжок для батьків радять узяти тайм-аут, коли діти погано поводяться. Цей спосіб відомий: ви відправляєте їх до їхньої кімнати чи в якесь місце для покарань (не провокуйте мене на коментар)[5], доки вони не отямляться. Це ефективний спосіб, та чому лише діти мають можливість скористатися з такої переваги? Адже ви теж маєте право на тайм-аут. Коли вам необхідно прийти до тями, ви маєте подбати про себе. Тобто ви можете втекти від дітей у будь-який спосіб – і навіть заховатися.

      Якось одна моя приятелька розповіла мені (то було незадовго до народження моєї першої дитини), що іноді догляд за немовлям настільки доводить її до розпачу та виснажує, що хочеться порішити дитину. Це зізнання мене занепокоїло, тому я поцікавився, як вона оговтується. Молода мама відповіла, що знайшла єдине рішення: кладе маля на підлогу посеред кімнати, де йому нічого не загрожує, а сама відходить на відстань, достатню, щоб не чути, як дитя волає, і не вертається, аж доки не опанує себе.

      Чому ж більшість із нас не наважується скористатися з такого способу, навіть коли досягає критичної межі? Нам здається, що ми негодящі батьки, хоча насправді обираємо найлогічніше рішення з усіх. Отже, тати й мами, які дотримуються Правил, усвідомлюють, що ми всі люди, тому інколи потребуємо втекти й заховатися. Бо, прийшовши до тями, ми дамо всьому раду набагато краще.