LITMIR.BIZ

Скачать книгу

батіг із трьома хвостами.

      – Чого вам треба? Теж до моєї жінки завітали? То я вас провчу, і не лише батогом. Яка ганьба! Навіть немічні старці протоптали стежку до намету цієї блудливої вовчиці!

      – Евліє, – спокійно звернувся до супутника сіляхдар, – у Корані записано: «Чоловіки піклуються про жінок, адже Аллах віддав перевагу одним перед іншими, а також через те, що чоловіки витрачають своє майно. Праведні жінки покірні, вони бережуть у час відсутності чоловіків те, що Аллах наказав берегти. А тих жінок, непокори яких ви боїтесь, повчайте, уникайте на подружньому ложі та, врешті-решт, злегка бийте». Не будемо втручатися. Цей чоловік сам знайде правильний шлях.

      – Певно, ти мудрий старий. А твій друг – дурень! – пустився берега чоловік.

      – Ти чув, що він казав? – обурився Евлія Челебі. – Він назвав нас немічними старцями, а мене обізвав ще й дурнем!

      – Їдьмо. Самі знайдемо воду, – якось мляво сказав Орхан.

      Він уже повернув коня, коли почув свист батога й обурене іржання коня Евлії Челебі.

      – Тікай звідси, дідугане! Інакше батіг наздожене не лише твого коня, а й твої старі кістки.

      – Ах ти, бурдюк кислого вина! – скипів учений осман і, не без зусиль зіскочивши з верткого коня, кинувся до товстуна.

      – Ну я зараз вам покажу! – голосно вигукнув той, але, незважаючи на свій грізний крик, утік за шатро.

      – Не такий ти й немічний, Евліє, – усміхнувся Орхан, проте одразу спохмурнів. – Тут би згодився Абдул, але він залишився біля подарунків.

      Тим часом із-за шатра вискочив товстун із довжелезною палицею й кинувся на вченого османа. Відтак з’явилося ще троє, і теж із палицями.

      Проте Евлія Челебі не відступив. Навпаки, він ухилився від виставленої, мов спис, палиці, а тоді схопив її й невловимим рухом вирвав із рук товстуна. А тоді ударом ноги повалив додолу нападника. Тепер літній учений був озброєний і з гідністю зустрів ті удари, що посипалися на нього від інших нападників.

      – Я вам покажу старого! – вигукнув учений осман і круговими рухами палиці відігнав від себе всіх трьох.

      Ті зупинилися в нерішучості, з острахом спостерігаючи, як вправно старий орудує відібраною палицею. Та й сам сіляхдар замилувався: його друг виявився досвідченим бійцем на списах.

      Товстун скочив на ноги й гнівно накинувся на закляклих чоловіків:

      – Боягузливі собаки! За що я вам плачу? За що ви їсте моє м’ясо і п’єте моє вино? Ви навіть не можете захистити свого господаря! А де цей нероба? Гей, ти де, Муаєде?! Навіщо я тебе найняв? Вороги напали на дім твого господаря й убивають його! Де ти, Муаєде?

      Різко відкинувши завісу, з намету вийшов той, до кого звертався товстун.

      Побачивши його, Евлія Челебі відступив на кілька кроків і нерішуче зиркнув на сіляхдара. Сам лише вид цієї людини збентежив хороброго вченого.

      І недарма.

* * *

      Той чоловік не був велетнем і не скидався на жахливого демона. Навпаки – худорлявий, середніх років і доволі невисокий. На ньому була червона накидка й маленька

Скачать книгу