LITMIR.BIZ

Скачать книгу

розширилося, поки далі від «рота» туманність не побільшала настільки, що заповнила весь екран. Палець Ченніса тихо рухався вниз цим вузьким струмочком світла, відтак зупинився, а тоді знову продовжив рух, аж до того місця, де самотньо сяяла єдина зірка в облозі абсолютної чорноти.

      – «Край зірок», – просто сказав молодик. – У цьому місці тканина туманності надто тонка, і світло цієї однієї зірки проходить лише в одному напрямку – до Трентора.

      – Ти маєш на увазі, що… – почав було генерал і вмовк, вражений власним здогадом.

      – Я нічого не маю на увазі. Це Тазенда – «край зірок».

      Увімкнулося світло. «Об’єктив» вимкнувся. Прітчер зробив три великі кроки й опинився біля Ченніса.

      – Чому ти так вирішив?

      Ченніс відкинувся на спинку крісла із навдивовижу спантеличеним виразом обличчя.

      – Це сталося випадково. Мені, можливо, і хотілося би сказати, що все це заслуга мого інтелекту, але насправді все вийшло випадково. Зрештою, хай як там було, а це саме те, що треба. За нашими даними, Тазенда є олігархією. Під її орудою двадцять сім населених планет. Вона не має розвиненої науки. І що найважливіше – це маловідомий світ, який дотримується суворого нейтралітету у регіональній політиці і не схильний до експансії. Гадаю, ми повинні її побачити.

      – Ти вже повідомив про це Мула?

      – Ні. І вже не повідомлю. Ми у космосі і готові до першого стрибка.

      Прітчер із жахом підскочив до екрана. Налаштувавши його, він побачив холодний космос. Він пильно подивився на цю перспективу, а тоді розвернувся. Його рука мимоволі потягнулася за бластером.

      – За чиїм наказом?

      – За моїм наказом, генерале, – Ченніс уперше звернувся до свого супутника, назвавши його звання, – поки я тебе забалакував, ти, мабуть, не відчув ніякого прискорення, бо воно відбулося в той момент, коли я розширив поле «Об’єктива» – і ти, безсумнівно, сприйняв його як ілюзію руху.

      – Навіщо? Що ти зараз робиш? Який сенс у цих нісенітницях про Тазенду?

      – Це не нісенітниці. Я говорив цілком серйозно. Ми летимо туди. Ми вилетіли сьогодні, бо згідно з планом, ми повинні були летіти туди три дні. Генерале, ти не віриш в існування Другої Фундації, а я вірю. Ти просто бездумно виконуєш накази Мула, а я передчуваю серйозну небезпеку. У Другої Фундації було п’ять років, щоб підготуватися. Як саме вони підготувалися, я не знаю, але раптом вони мають на Калгані своїх агентів? Якщо знання про місцерозташування Другої Фундації буде у моїй голові, то вони можуть це виявити. Моє життя може опинитися у небезпеці, а я дуже люблю своє життя. Навіть якщо подібні ризики мізерні і малоймовірні, я краще перестрахуюся. Тож про Тазенду невідомо нікому, крім тебе, а ти дізнався про це вже тоді, коли ми були у космосі. І навіть у цьому разі в мене ще залишаються сумніви щодо екіпажу. – Ченніс знову іронічно усміхався, очевидно, повністю контролюючи ситуацію.

      Прітчер прибрав руку з бластера і на якусь мить йому зробилося ніяково. Що стримало його від дії?

Скачать книгу