ТОП просматриваемых книг сайта:
Аптекар. Стефані Майєр
Читать онлайн.Название Аптекар
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-4160-2,978-617-12-4161-9,978-617-12-3912-8
Автор произведения Стефані Майєр
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Керуючись здоровим глуздом, вона, мабуть, без сторонньої допомоги розгадала б цю хитрість, утім те, що про такий самий крок вона нещодавно прочитала в одній із поцуплених книжок, їй не завадило.
Вона дозволила собі один глибокий вдих і тридцять секунд зосередженого розмірковування, сфокусувавшись на своєму наступному вчинкові – вибратися з цієї бібліотеки, з цього міста, штату якнайшвидше – і на тому, чи достатньо цього для безпеки. Чи безпечна її поточна подоба, чи вже час знову переїжджати?
Утім, ця зосередженість розвіялася через підступний задум пропозиції Карстена.
А що, як…
А що, як це дійсно спосіб зробити так, аби вони відчепилися від неї? А що, як те, що все видається їй пасткою, є наслідком її параної та надміру прочитаних шпигунських романів?
А можливо, якщо завдання достатньо важливе, вони натомість повернуть їй її життя?
Навряд.
Утім, удавати, що імейл від Карстена вона не помітила, безглуздо.
Вона відповіла так, щоб дати їм надію, що вона згодна, утім лише дещо окресливши план.
Я втомилася від багатьох речей, Карстене. Там, де ми вперше зустрілись тиждень тому, по обіді. Якщо побачу когось із тобою, піду геть, тощо, тощо, тощо. Упевнена, ти знаєш місце. Не утни дурниць.
Вона в одну мить скочила на ноги й рушила легким кроком, що відкарбувала до досконалості попри короткі ноги, тому він здавався природнішим, ніж був насправді. Вона лічила секунди, подумки оцінюючи, скільки часу знадобиться гвинтокрилу, аби подолати відстань від Вашингтона до місця її розташування. Певна річ, вони могли попередити місцевих, але зазвичай це не в їхньому стилі.
Зовсім не в їхньому традиційному стилі, однак… вона мала безпідставне, але гнітючо-неприємне відчуття, що, можливо, їм набрид їхній звичний стиль. Він не дав очікуваних результатів, а ці люди не з терплячих. Вони звикли отримувати бажане саме тоді, коли цього потребують. А на її смерть вони чекали вже три роки.
Певна річ, цей лист свідчив про зміну політики. У разі, якщо це пастка.
А вона мала припустити, що так воно й є. Така точка зору, такий спосіб відмежуватися від світу – ось завдяки чому вона досі дихає. Утім, дещиця її мозку все-таки вже почала сподіватись.
Вона грала на невисокі ставки й усвідомлювала це. Лише на одне життя. Лише її власне життя.
І це життя, яке вона зберегла попри такі непереборні перешкоди, було лише одним і нічим іншим: життям. Найменшою з основних людських потреб. Одне серце, що б’ється, одні легені, що розширюються та скорочуються.
Вона, звісно, жива, і виживати їй було важко, але протягом найтемніших своїх ночей вона іноді питала себе, за що саме вона бореться. Чи якість життя, яким вона живе, варта зусиль? Чи не спокійніше було б заплющити очі й більше ніколи не розплющувати? Чи порожня чорна безвість не була б приємнішою за невгамовний жах та невпинні зусилля?
Лише